Бородчук Володимир Костянтинович
Бородчук Володимир Костянтинович (*4 лютого 1938, Радехів, Волинь) — заслужений юрист України, генерал-майор у відставці.
| Володимир Костянтинович Бородчук | |
|---|---|
| Народився |
4 лютого 1938 (86 років) Радехів, Волинь |
| Національність | українець |
| Alma mater | Львівський державний університет імені Івана Франка |
| Військове звання | Генерал-майор |
| Нагороди | Заслужений юрист України (1993) |
Біографія ред.
Народився Володимир Костянтинович Бородчук 4 лютого 1938 року в селі Радехів Любомльського району.
У 1960 році закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка. Працював слідчим Локачинської міжрайонної прокуратури, помічником прокурора Любомльського району, протягом 7 років — прокурором Любомльського району. Як знавець права та української мови був призначений старшим консультантом Президії Верховної ради України, де працював 6 років.
У 1975 році був призначений заступником начальника самостійного відділу Міністерства внутрішніх справ України. З 1977 року — начальник управління внутрішніх справ у Волинській області. У 1981 році був звільнений за політичною справою. У 1991 році реабілітований, справу визнали сфабрикованою. Наступного року Володимир Костянтинович знову очолив Волинське обласне управління внутрішніх справ.
У 1993 році отримав звання генерал-майора міліції. Того ж року Указом Президента України за заслуги у зміцненні законності, боротьбі зі злочинністю та високу професійну майстерність Володимиру Бородчуку присвоїли почесне звання «Заслужений юрист України». Нагороджений 12 медалями колишнього СРСР та України.
З березня 2005 року був радником начальника Волинського обласного управління внутрішніх справ[1]. З 2008 року — на пенсії[2].
Примітки ред.
- ↑ Упорядник Склянчук М. Ю. Любомльщина історична, туристична, інвестиційно приваблива: Довідник-путівник.—Луцьк: Надстир'я, 2011.—256 с.+іл. ISBN 978-966-517-717-3 — Ст. 197.
- ↑ Олександр Нагорний. Цей приннциповий волинський генерал // Волинь. — 05.02.2008. — № 749. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (електронна версія)