Борніт
Борні́т
- 1. Важливий мінерал міді (класу сульфідів). Сульфат міді та заліза координаційної будови.
| Борніт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA |
затверджений, основна назва (A′)[d][1], чинний (успадкований, G)[d][2] |
| IMA-номер | IMA1962 s.p. |
| Хімічна формула | Cu₅FeS₄ |
| Ідентифікація | |
| Колір | від мідно-червоного до бурого |
| Сингонія | ромбічна |
| Твердість за шкалою Мооса | 3.5 |
| Блиск | напівметалічний, злом дрібнораковистий |
| Колір риси | сірувато-чорна |
| Питома вага | 4.9—5.3 |
| Інші характеристики | |
| Походження назви | Ignaz von Born[d][3] |
Борніт був відомий вже з 1725 року, але його офіційну назву дали лише в 1845 році Вільгельм Риттер фон Хайдінгер, який назвав мінерал на честь австрійського мінералога Ігнац фон Борн.
Зміст
Склад і властивостіРедагувати
Склад: Cu5FeS4. Містить (%): Cu 52-65; Fe 8-18; S 20-27. Сингонія ромбічна. Вище 2000°С переходить у кубічну модифікацію.
Густина 4.9—5.3.
Твердість 3.5.
Колір від мідно-червоного до бурого.
Риса сірувато-чорна.
Блиск напівметалічний, злом дрібнораковистий. Крихкий. Непрозорий. Парамагнітний. Ізотропний, іноді слабко анізотропний. Багата мідна руда.
ПоширенняРедагувати
Зустрічається у багатьох мідних родовищах як гіпогенний і гіпергенний мінерал. Від прізвища австрійського мінералога І.Борна. В Україні є на Донбасі та в Чивчинських горах. Б. поширений в гідротермальних родовищах міді, особливо в зоні їх вторинного збагачення. Родовища в Центральному Казахстані, на Уралі та ін., в США (Монтана, Аризона), в Чилі тощо. Використовується як мідна руда.
РізновидиРедагувати
Розрізняють:
- борніт оранжевий (те саме, що раньєрит);
- борніт свинцевистий (відміна борніту з Джезказганського родовища в Казахстані, яка містить до 1,65 % Pb2+).
- 2. Зайва назва жозеїту-А та жозеїту-В.
Див. такожРедагувати
ЛітератураРедагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Борніт |