Борканюк Олекса Олексійович

Оле́кса Олексі́йович Борканю́к (16 січня 1901, Ясіня — 3 жовтня 1942, Будапешт) — український комуністичний діяч на Закарпатті, організатор підпільного антинацистського руху, секретар Закарпатського крайкому Комуністичної партії Чехословаччини.

Олекса Олексійович Борканюк
BorkanukAlAlex.jpg
Народився 16 січня 1901(1901-01-16)
Ясіня
Помер 3 жовтня 1942(1942-10-03) (41 рік)
Будапешт
Поховання Рахів
Країна Flag of the Czech Republic.svg Чехословаччина
Національність українець
Діяльність журналіст, політик
Учасник німецько-радянська війна
Посада член парламенту[d]
Партія ВКП(б)
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна

БіографіяРедагувати

Народився 16 січня 1901 року в селі Ясіня (тепер смт Рахівського району Закарпатської області) в селянській сім'ї. Закінчив дворічну торговельну школу в Мукачеві і продовжував навчання в Ужгородській торговельній академії. Вів комуністичну партійну роботу.

В 1924 році вступив до комсомолу, 1925 року — до Комуністичної партії Чехословаччини.

За рішенням ЦК КПЧ був направлений на навчання в Радянський Союз. В 19261929 роках навчався в Комуністичній академії імені Артема в Харкові. Тут, враховуючи активну політичну діяльність, на початку 1929 року його прийняли у члени ВКП(б). З вересня 1929 року він в Закарпатті, а з жовтня цього ж року — перший секретар крайкому комсомолу, відповідальний редактор газети «Працююча молодь». У лютому 1931 року Олекса Борканюк став редактором газети «Карпатська правда». З 1934 року — він перший секретар Закарпатського крайкому КПЧ. З 1935 року — депутат парламенту Чехословаччини, делегат VII конгресу Комінтерну.

В середині 1930-х рр. виступає за зближення позицій з карпатськими українофілами проти москвофілів, бере участь у мітингу, зорганізованому спільно з А. Волошиним, проти результатів шкільного референдуму 1937 р. на Закарпатті.

Борканюк послідовно виступав проти сепаратистських русинсько-лемківських рухів на Закарпатті і відкрито заявляв ще у 1938 році, що "русин і українець - то є одно, й наша материнська мова - то є українська мова".[1]

У березні 1939 року, напередодні окупації незалежної Карпатської України Угорщиною, за рішенням Політбюро ЦК КПЧ виїхав до Радянського Союзу. Після приїзду до Москви його направили на керівну роботу в ЦК Міжнародної організації допомоги борцям революції.

У вересні 1941 року повернувся до Закарпаття для керівництва комуністичним підпіллям. У лютому 1942 року схоплений угорською контррозвідкою, заарештований і відправлений до в'язниці Маргіт-Кетур у Будапешті. Страчений 3 жовтня 1942 року. У вересні 1945 року його прах перевезено до Рахова.

Літературна спадщинаРедагувати

  • Олекса Борканюк. Якою мовою в школах повинні учити наших дітей // Карпатська правда за 3 жовтня 1938 року. ч. 40[1]

НагородиРедагувати

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1965 року «за особливі заслуги, мужність і героїзм, проявлені в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників у період Великої Вітчизняної війни» секретарю Закарпатського крайкому партії Олексію Олексійовичу Борканюку посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Нагороджений орденом Леніна.

Пам'ятьРедагувати

В Рахові Борканюку радянською владою було споруджено пам'ятник. 1954 року споруджено пам'ятник в Ясіні. Скульптор Іван Кушнір.[2]

 
Пам'ятник Олексі Борканюку в м. Рахів

Назви вулиць:

ПриміткиРедагувати

  1. а б Олекса Борканюк. Якою мовою в школах повинні учити наших дітей // Карпатська правда за 3 жовтня 1938 року. ч. 40 (передрук уривку у Карпаторусский Календарь Лемко-Союза На Год 1938. Ню-Йорк: The Lemko Association. 1938. С. 54)
  2. Українські радянські художники. Довідник. — К. : Мистецтво, 1972. — С. 251.

ЛітератураРедагувати