Борканюк Олекса Олексійович
Оле́кса Олексі́йович Борканю́к (16 січня 1901, Ясіня — 3 жовтня 1942, Будапешт) — український комуністичний діяч на Закарпатті, організатор підпільного антинацистського руху, секретар Закарпатського крайкому Комуністичної партії Чехословаччини.
Олекса Олексійович Борканюк | |
---|---|
Народився |
16 січня 1901 Ясіня |
Помер |
3 жовтня 1942 (41 рік) Будапешт |
Поховання | Рахів |
Країна |
![]() |
Національність | українець |
Діяльність | журналіст, політик |
Учасник | німецько-радянська війна |
Посада | член парламенту[d] |
Партія | ВКП(б) |
Нагороди | |
БіографіяРедагувати
Народився 16 січня 1901 року в селі Ясіня (тепер смт Рахівського району Закарпатської області) в селянській сім'ї. Закінчив дворічну торговельну школу в Мукачеві і продовжував навчання в Ужгородській торговельній академії. Вів комуністичну партійну роботу.
В 1924 році вступив до комсомолу, 1925 року — до Комуністичної партії Чехословаччини.
За рішенням ЦК КПЧ був направлений на навчання в Радянський Союз. В 1926–1929 роках навчався в Комуністичній академії імені Артема в Харкові. Тут, враховуючи активну політичну діяльність, на початку 1929 року його прийняли у члени ВКП(б). З вересня 1929 року він в Закарпатті, а з жовтня цього ж року — перший секретар крайкому комсомолу, відповідальний редактор газети «Працююча молодь». У лютому 1931 року Олекса Борканюк став редактором газети «Карпатська правда». З 1934 року — він перший секретар Закарпатського крайкому КПЧ. З 1935 року — депутат парламенту Чехословаччини, делегат VII конгресу Комінтерну.
В середині 1930-х рр. виступає за зближення позицій з карпатськими українофілами проти москвофілів, бере участь у мітингу, зорганізованому спільно з А. Волошиним, проти результатів шкільного референдуму 1937 р. на Закарпатті.
Борканюк послідовно виступав проти сепаратистських русинсько-лемківських рухів на Закарпатті і відкрито заявляв ще у 1938 році, що "русин і українець - то є одно, й наша материнська мова - то є українська мова".[1]
У березні 1939 року, напередодні окупації незалежної Карпатської України Угорщиною, за рішенням Політбюро ЦК КПЧ виїхав до Радянського Союзу. Після приїзду до Москви його направили на керівну роботу в ЦК Міжнародної організації допомоги борцям революції.
У вересні 1941 року повернувся до Закарпаття для керівництва комуністичним підпіллям. У лютому 1942 року схоплений угорською контррозвідкою, заарештований і відправлений до в'язниці Маргіт-Кетур у Будапешті. Страчений 3 жовтня 1942 року. У вересні 1945 року його прах перевезено до Рахова.
Літературна спадщинаРедагувати
- Олекса Борканюк. Якою мовою в школах повинні учити наших дітей // Карпатська правда за 3 жовтня 1938 року. ч. 40[1]
НагородиРедагувати
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1965 року «за особливі заслуги, мужність і героїзм, проявлені в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників у період Великої Вітчизняної війни» секретарю Закарпатського крайкому партії Олексію Олексійовичу Борканюку посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Нагороджений орденом Леніна.
Пам'ятьРедагувати
В Рахові Борканюку радянською владою було споруджено пам'ятник. 1954 року споруджено пам'ятник в Ясіні. Скульптор Іван Кушнір.[2]
Назви вулиць:
- с. Анталовці
- с. Березинка
- с. Біла Церква
- с. Біловарці
- с. Білки
- с. Бобовище
- с. Боронява
- с. Букове
- смт. Буштино
- с. Велика Копаня
- с. Великі Лучки
- смт. Великий Березний
- с. Верхнє Водяне
- с. Верхній Коропець
- с. Вільхівці
- смт. Вилок
- м. Виноградів
- смт. Вишково
- с. Водиця
- смт. Воловець
- с. Вонігове
- с. Горінчово
- с. Горонда
- с. Данилово
- с. Дешковиця
- с. Ділове
- с. Добрянське
- с. Драгово
- с. Дубино
- смт. Дубове
- с. Дулово
- с. Жборівці
- с. Золотарьово
- с. Іза
- с. Ільниця
- с. Імстичово
- м. Іршава
- с. Калини
- с. Кальник
- с. Кам'янське
- с. Каштаново
- с. Кленовець
- с. Ключарки
- с. Колодне
- с. Колочава
- смт. Кольчино
- с. Костилівка
- с. Кошельово
- с. Красна
- с. Крива
- с. Кричово
- с. Лази
- с. Липецька Поляна
- с. Липча
- с. Лопухів
- с. Лохово
- с. Мала Копаня
- с. Малий Березний
- с. Малий Раковець
- с. Майдан
- смт. Міжгір'я
- с. Минай
- с. Нижнє Селище
- с. Нижні Ворота
- с. Нижня Апша
- с. Нове Давидково
- с. Новоселиця Берегівський район
- с. Новоселиця Тячівський район
- с. Олешник
- с. Онок
- с. Оріховиця
- м. Перечин
- с. Підвиноградів
- с. Підплеша
- с. Поляна
- с. Порошково
- с. Приборжавське
- с. Росош
- с. Руське
- с. Руські Геївці
- смт. Середнє
- с. Сасово
- м. Свалява
- с. Сокирниця
- с. Соломоново
- смт. Солотвино
- с. Страбичово
- смт. Тересва
- с. Терново
- с. Тур'я Бистра
- с. Тур'я Пасіка
- м. Тячів
- м. Ужгород
- с. Хижа
- м. Хуст
- с. Черна
- смт. Чинадійово
- с. Чома
- с. Чорна Тиса
- с. Чумальово
- с. Широке
- смт. Ясіня
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б Олекса Борканюк. Якою мовою в школах повинні учити наших дітей // Карпатська правда за 3 жовтня 1938 року. ч. 40 (передрук уривку у Карпаторусский Календарь Лемко-Союза На Год 1938. Ню-Йорк: The Lemko Association. 1938. С. 54)
- ↑ Українські радянські художники. Довідник. — К. : Мистецтво, 1972. — С. 251.
ЛітератураРедагувати
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987
- Гоголюк В. Народний герой Олекса Борканюк. — Київ, 1968.
- Люди легенд. Выпуск 4. М., 1971
- Подвигом прославленные. Киев, 1985
- Стась А. Товариш Олекса. Київ, 1976.
- Украинская ССР в Великой Отечественной войне … 1941–1945 гг. Т.2. Киев, 1975.