Петкер Борис Якович
Петкер Борис Якович (15 (28) жовтня 1902, Харків, Харківська губернія, Російська імперія — 31 січня 1983, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський актор театру і кіно. Народний артист РРФСР (1948). Народний артист СРСР (1963).
| Петкер Борис Якович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
28 жовтня 1902 Харків, Російська імперія[1] | |||
| Помер |
31 січня 1983 (80 років) Москва, СРСР | |||
| Поховання | Кунцевський цвинтар | |||
| Громадянство |
 Російська імперія СРСР | |||
| Діяльність | актор, сценарист | |||
| Alma mater | ХІНГ | |||
| Заклад | Театр Коршаd, Московський академічний театр сатири і Московський художній театр | |||
| Роки діяльності | з 1919 | |||
| Брати / сестри | Петкер Олена Яківнаd | |||
| Провідні ролі | Робінзон, Плюшкін | |||
| IMDb | nm0677674 | |||
| Нагороди та премії | ||||
        | ||||
|
| ||||
Життєпис ред.
Народився у Харкові. У 1918— 19 рр. навчався у літературно-драматичній студії (Харків), Учень Тарханова М. М., акторську майстерність опановував у актора трупи Синельникова — Б. В. Путяти. Паралельно закінчував юридичний факультет Харківського інституту народної освіти.
Актор харківського театру Синельникова М. М. (1920— 22,1925— 26 рр.)[2].
Актор театру Корша. Керівник Московського театру мініатюр (з 1939). До кінця життя працював у Московському художньому академічному театрі (МХАТ).
З 1919 року як кіноактор знявся у 18 фільмах. Автор автобіографічної монографії «Це мій світ» (1968)[3], у якій з теплом згадує харківський період свого життя.
Фільмографія ред.
- «Бойова кінозбірка № 10» (1942, співавтор сценарію)
Акторські кінороботи:
- «Дівчина поспішає на побачення» (1936, професор Федоров)
- «Висока нагорода» (1939, дядько Вася, клоун і дресирувальник собак)
- «Помилка інженера Кочина» (1939, Абрам Самуїлович Гуревич, кравець)
- «Голос Тараса» (1940, короткометражний; Шевчук, директор гімназії)
- «Полонений з Дахау» (1942, короткометражний; німецький офіцер)
- «Весна» (1947, Акакій Абрамович, директор театру оперети)
- «Секретна місія» (1950, німецький промисловець)
- «Анна Кареніна» (1953, фільм-спектакль; адвокат)
- «Карнавальна ніч» (1956, клоун Топ (він же Сидоров)
- «Борець і клоун» (1957, Джузеппе Труцці)
- «Дівчина з гітарою» (1958, Старобарабанцев)
- «Я не могла сказати...» (1958, короткометражний; лікар у санаторії)
- «Твір мистецтва» (1959, адвокат Ухов)
- «Мертві душі» (1960, Плюшкін)
- «Кремлівські куранти» (1967, фільм-спектакль; годинникар)
- «Кремлівські куранти» (1970, годинникар)
- «Вороги» (1972, фільм-спектакль; Печенегов)
- «Мертві душі» (1979, фільм-спектакль; Плюшкін)
- «Чеховські сторінки» (1977, фільм-спектакль; Іван Абрамович Жмухін)
- «Альманах сатири і гумору» (1980, епізод («Дорогий собака»)
Нагороди ред.
- орден «Знак пошани» (1948)
- орден Трудового Червоного Прапору (1972)
- орден Дружби народів (1982)
Література ред.
Харківщина: енциклопедичний словник / КП «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради; ред. рада: С. І. Чернов, В. С. Бакіров, М. І. Тітов та ін.; редкол. С. І. Посохов (голова), К. В. Астахова, С. М. Куделко та ін. — Харків: Золоті сторінки, 2014. — 439 с. — ISBN 978-966-400-319-0. Вовк О. Петкер Борис Якович. С. 256—257.
Петкер Б. Это мой мир. М.:— «Искусство» — 1968—351 с. (російською)
Примітки ред.
- ↑ Петкер Борис Яковлевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ «Харківщина». library.kharkov.ua (рос.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021.
{{cite web}}:|first=з пропущеним|last=(довідка) - ↑ Петкер, Борис Яковлевич (1968). Это мой мир: Воспоминания. Москва: Искусство. Архів оригіналу за 11 жовтня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021.
Джерела ред.
- https://www.kino-teatr.ru/kino/acter/m/sov/17042/works/ [Архівовано 20 листопада 2021 у Wayback Machine.]