Борисівка (Осикове)

колишній хутір у Бердичівському районі Житомирської Української РСР

Борисівка (рос. Борисовка) — колишній хутір у Солотвинській волості Житомирського повіту Волинської губернії та Половецькій, Гальчинській, Осиківській і Катеринівській сільських радах Коднянського (Солотвинського), Бердичівського районів і Бердичівської міської ради Житомирської й Бердичівської округ, Вінницької та Житомирської областей.

хутір Борисівка
Країна Українська РСР
Область Житомирська область
Район/міськрада Житомирський повіт
Коднянський район
Бердичівська міська рада
Бердичівський район
Громада Солотвинська волость
Половецька сільська рада
Гальчинська сільська рада
Осиківська сільська рада
Катеринівська сільська рада
Основні дані
Засноване 1840 рік
Населення 185 (1926)
Зняте з обліку 27 червня 1969 року
Географічні дані
Географічні координати 49°58′32″ пн. ш. 28°35′50″ сх. д.H G O
Найближча залізнична станція Рея
Карта
Борисівка. Карта розташування: Україна
Борисівка
Борисівка
Борисівка. Карта розташування: Житомирська область
Борисівка
Борисівка
Мапа
Мапа

Населення ред.

У 1906 році налічувалося 32 жителі, дворів — 1[1], станом на 1923 рік в поселенні нараховано 18 дворів та 119 мешканців[2].

Відповідно до перепису населення СРСР 17 грудня 1926 року, чисельність населення становила 185 осіб, з них 90 чоловіків та 95 жінок; етнічний склад: українців — 25, євреїв — 2, поляків — 152, інші — 6. Кількість домогосподарств — 38, з них, неселянського типу — 3[3].

Історія ред.

Час заснування — 1840 рік[3]. У 1906 році — хутір Солотвинської волості (5-го стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до повітового та губернського центру, міста Житомир, становила 34 версти, до волосного центру, с. Солотвин — 8 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розташовувалося на станції Рея[1].

В 1923 році включений до складу Половецької сільської ради. 18 лютого 1923 року, відповідно до рішення Волинської ГАТК (протокол № 1) «Про об'єднання населених пунктів у сільради, зміну складу і центрів сільрад», хутір передано до складу Гальчинської (Гальчинецької) сільської ради Солотвинської волості, котра, від 7 березня 1923 року, увійшла до складу новоствореного Солотвинського (згодом — Коднянський) району Житомирської округи[4]. Розміщувався за 9 верст від районного центру, с. Солотвин, та 3 версти — від центру сільської ради, с. Гальчинець[2].

17 червня 1925 року, в складі сільської ради, переданий до Бердичівського району Бердичівської округи. У 1925 році включений до складу новоствореної Осиківської польської національної сільської ради Бердичівського району[4]. Відстань до центру сільської ради, с. Осикове — пів версти, до районного та окружного центру, м. Бердичів — 10 верст, до найближчої залізничної станції (Рея) — 6 верст[3].

3 вересня 1930 року, в складі сільської ради, підпорядкований Бердичівській міській раді, 28 червня 1939 року повернутий до складу відновленого Бердичівського району Житомирської області. 11 серпня 1954 року, внаслідок виконання указу Президії Верховної ради УРСР «Про укрупнення сільських рад по Житомирській області», хутір включено до складу Катеринівської сільської ради Бердичівського району.

27 червня 1969 року об'єднаний із с. Осикове Катеринівської сільської ради Бердичівського району, відповідно до рішення Житомирського облвиконкому № 313 «Про зміни в адміністративно-територіальному поділі»[4].

Примітки ред.

  1. а б Список населенных мест Волынской губернии. Інститут історії України НАН України (російська). Житомир:Волинська губернська типографія, 1906. с. 3. Архів оригіналу за 14 грудня 2017. Процитовано 31 липня 2022. 
  2. а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года. Інститут історії України НАН України (російська). Житомир: Волинський губернський відділ управління, 1923. с. 161. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 31 липня 2022. 
  3. а б в Список населених пунктів Бердичівської округи (Попередні дані Всесоюзного перепису населення 17-XII 1926 р.). Інститут історії України НАН України. Бердичів, 1927. с. 12-13. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 31 липня 2022. 
  4. а б в Упоряд. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки.. Інститут історії України НАН України (українська). Житомир: «Волинь», 2007. с. 208, 514, 549, 586. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 31 липня 2022.