Відкрити головне меню

Іван Іванович Борисикевич[1], або Борискевич[3] (1815, Увисла, Гусятинський район, Тернопільська область — 30 січня 1892, Відень) — український громадський та політичний діяч Галичини. Доктор права.[4]. Заступник голови Головної Руської Ради, співорганізатор Собору руських учених, почесний член товариства «Просвіта». Посол на Галицький сейм (1861—1869), депутат австрійського парламенту (18481849, 18611867). Однофамілець або родич[5] професора медицини в університеті Інсбрука, його ректора у 1890 році Борисикевича Михайла[2].

Іван Борисикевич
Borysykevych I..jpg
Народився 1815(1815)
Увисла, Тернопільщина
Помер 30 січня 1892(1892-01-30)
Відень
Громадянство Flag of the Habsburg Monarchy.svg Австрійська імперія, Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Національність українець
Діяльність адвокат,[1] дідич[2]
Alma mater Львівський університет
Посада Заступник голови Головної Руської Ради, співорганізатор Собору руських учених, почесний член товариства «Просвіта»

ЖиттєписРедагувати

Народився в сім'ї сільського священика (пароха села Увисла[2]). Успадкував від батька маєток в родинному селі.

Навчався в Тернопільській гімназії єзуїтів (18241832[1]). Закінчив юридичний факультет Львівського університету (1839).

Під час революції 1848—1849 у Австрійській імперії — один з діячів українського визвольного руху, співзасновник і заступник голови Головної руської ради, автор її статуту та програмних документів. Делегат Слов'янського з'їзду в Празі 1848 року, на якому домагався визнання національної окремішності українців та їх права на національно-територіальну автономію в межах Австрійської імперії. Як голова української делегації Іван Борисикевич підкреслював, що для заспокоєння культурних потреб поляків у Галичині існує Краківський університет, а Львівський мусить стати українським. Визнаючи справедливість цієї вимоги, австрійський імператор Франц Йозеф I своїм розпорядженням від 13 вересня 1848 заснував у Львівському університеті кафедру руської словесності[6].

Організатор з'їзду діячів культури «Собор руських учених» (1848), культурно-освітнього товариства «Галицько-Руська Матиця», «Народний дім». Почесний член українського товариства «Просвіта», член-засновник «Народної Ради», член Ставропігійського інституту[2]. За критику австрійської конституції (1849) був усунутий з поста. Депутат австрійського парламенту (Райхстаґу у 1848—1849, Райхсрату у 18611867[2]).

В складі делегації Головної руської ради вручив петиції з вимогами українців цісарям Фердинанду (6 листопада 1848) та Францу Йозефу І (28 січня 1849).[7]

Залишив Львів. Депутат Гусятинської повітової ради (з 1868). В 1860-ті рр. — посол Галицького крайового сейму 1, 2-го скликань (1861—1869 роки, в окрузі Копичинці — Гусятин, IV курія; входив до складу «Руського клубу»[8]).

Сприяв поширенню в Галичині творів української літератури. Разом з Рудольфом Мохом, Михайлом Куземським, Іваном Федоровичем, Григорієм Шашкевичем, підтриманий Павелом Йозефом Шафариком і Францом Міклошичем[9] протестував проти рішення Аґенора Ґолуховського (старшого) в введення латинської азбуки в українське письмо (1859)[10] (було скасоване 1861 р.).

На початку 1890-х продав маєток в Увислій (площею 100 га), переїхав проживати до Відня.

Помер за нез'ясованих обставин (імовірно, став жертвою розбійного нападу)[2].

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Гуцал П. Борисикевич Іван Іванович… — С. 170.
  2. а б в г д е Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму… С. 121
  3. Андрухів І. «Адвокатська доба» національного відродження… — С. 4—5.
  4. Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму… — С. 103.
  5. Ониськів М. Борисикевич Михайло Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 1. — ISBN 966-528-197-6.
  6. Змагання українців за національні права у Львівському університеті // Каменяр, № 1, січень 2011[недоступне посилання з червень 2019]
  7. Андрухів І. «Адвокатська доба» національного відродження… — С. 5.
  8. Ігор Чорновол. 199 депутатів Галицького сейму… — С. 103—105.
  9. В. Барна, Є. Паньків. Азбучна війна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 30. — ISBN 966-528-197-6.
  10. Дуда І. Ґолуховський Агенор // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 451. — ISBN 966-528-197-6.

ДжерелаРедагувати