Борисенко Микола Михайлович

політик

Микола Михайлович Борисенко (25 листопада 1918, Ніжин — 8 травня 1980, Київ) — український радянський державний і політичний діяч. Депутат Верховної Ради Української РСР 6-го та 9—10 скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 7—10-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1961—1966 роках. Член ЦК КПУ в 1966—1980 роках. Кандидат у члени Політбюро ЦК КП України з квітня 1970 по вересень 1973 року. Член Політбюро ЦК КП України з вересня 1973 по травень 1980 року. Кандидат у члени ЦК КПРС в 1971—1976 роках. Член ЦК КПРС у 1976—1980 роках.

Микола Михайлович Борисенко
Микола Михайлович Борисенко
Микола Михайлович Борисенко
1-й секретар Чернігівського сільського обласного комітету КП України
1963 — 1964
1-й секретар Чернігівського обласного комітету КП України
1964 — 1970
 
Народження: 25 листопада 1918(1918-11-25)
Ніжин
Смерть: 8 травня 1980(1980-05-08) (61 рік)
Київ
Поховання: Байкове кладовище
Країна: УНР, Українська СРР і СРСР
Освіта: Харківський зоотехнічний інститут
Партія: КПРС
 
Військова служба
Звання: ?
Битви: Радянсько-німецька війна
Нагороди:
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора

Біографія ред.

Народився 25 листопада 1918 року в місті Ніжині Чернігівської губернії (тепер Чернігівської області) в родині службовця.

У 19391941 роках працював зоотехніком із племінної справи навчального господарства Харківського зоотехнічного інституту.

У 1941 році закінчив Харківський зоотехнічний інститут.

У 1941 році — старший зоотехнік і заступник директора племінного свинорадгоспу «Ачинський» Красноярського краю РРФСР.

У 19411945 роках проходив службу в лавах Червоної армії. Закінчив шестимісячні курси при 2-му Томському артилерійському училищі. Учасник німецько-радянської війни. Член ВКП(б) з 1943 року.

У 19451947 роках працював старшим зоотехніком радгоспу «Більшовик» (Харківська область); старшим зоотехніком радгоспу «Івківці» (Чернігівська область).

У 19471952 роках — директор радгоспу «Івківці» Прилуцького району Чернігівської області.

У 19521955 роках — керуючий Чернігівського тресту «Укрголовмаслосирпром» (місто Чернігів).

У 19551957 роках — голова виконавчого комітету Чернігівської районної ради депутатів трудящих.

У лютому 1957 — березні 1961 року — начальник Чернігівського обласного управління сільського господарства.

10 березня 1961— січень 1963 року — голова виконавчого комітету Чернігівської обласної Ради депутатів трудящих.

У січні 1963 — грудні 1964 року — 1-й секретар Чернігівського сільського обласного комітету КП України. У грудні 1964— 29 квітня 1970 року — 1-й секретар Чернігівського обласного комітету КП України.

З 1 квітня 1970 по 8 травня 1980 року — секретар ЦК КП України.

Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 7, 8, 9, 10 скликань[1]; депутатом Верховної Ради УРСР 6-го та 9-10 скликань (19631967 і 19751980 роки).

 
Могила Миколи Борисенка

Жив у Києві. Помер 8 травня 1980 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка №2, центральна алея).

«Справа Борисенка» ред.

У листопаді 1970 року поблизу Києва, в районі селища Конча-Заспа (територія дачного селища Управління справами ЦК КПУ), пропав безвісти син М.М.Борисенка – 20-річний Євген. Незважаючи на масштабні пошукові зусилля республіканських та союзних правоохоронних органів, зниклого так і не було знайдено, а обставини його зникнення до цього часу залишаються нез’ясованими. За популярною, але недоведеною версією, Євгена Борисенка начебто було збито автомобілем, яким керував офіцер міліції; останній застрелив важкопораненого з табельної зброї, а тіло сховав під полотном дороги, яку в той час асфальтували [2].

Нагороди ред.

Нагороджений трьома орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, двома орденами Трудового Червоного Прапора (10.12.1968,), почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР (24.11.1978).

Увічнення пам'яті ред.

Ім'я Миколи Борисенка за радянських часів (з 1980 року) і до 2016 року носила нинішня вулиця Громадська в Чернігові (Новозаводський район)[3].

Примітки ред.

  1. az-libr.ru [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  2. Пропавший безвести: дело Борисенко. Архів оригіналу за 5 грудня 2011. Процитовано 13 грудня 2012.
  3. Чернігівщина : енциклопедичний довідник. — К.: Укр. рад. енциклопедія ім. М.П.Бажана, 1990. — С. 87.

Джерела ред.