Відкрити головне меню

Борзов Микола Олександрович

БіографіяРедагувати

Народився в Москві в родині кравця. Росіянин.

У 1909 році закінчив Московське технічне училище і працював зв'язківцем в Управлінні московських телеграфів.

Військова службаРедагувати

Перша світова війнаРедагувати

У лютому 1915 року був призваний в армію, на посаду польового телеграфного механіка при штабі Головнокомандувача арміями Південно-Західного фронту, брав участь в операціях російської армії на території України, Польщі та Австро-Угорщини, у тому числі був учасником наступу російських військ Південно-Західного фронту влітку 1916 року.

Революція 1917 року і Громадянська війнаРедагувати

У березні 1917 року Борзов був обраний секретарем Центрального комітету телеграфно-телефонних техніків армій Південно-Західного фронту, потім очолив керівництво службою телеграфу Революційного комітету того ж фронту. У грудні 1917 добровільно вступив до Червоної гвардії, а в лютому 1918 року — в РСЧА.

В період Громадянської війни служив старшим телеграфним механіком при штабах 3-ї і 13-ї армій Південного фронту, з травня по жовтень 1920 року виконував обов'язки начальника зв'язку Південно-Західного фронту. Учасник радянсько-польської війни.

Міжвоєнний періодРедагувати

В міжвоєнний період обіймав різні посади у військах зв'язку — начальник зв'язку Збройних сил України та Криму, Українського та Московського військових округів.

У 1924 році, після закінчення Військово-академічних курсів вищого командного складу РСЧА, призначений в Головне управління зв'язку Народного комісаріату оборони старшим помічником інспектора зв'язку штабу РСЧА.

У серпні 1931 направлений для подальшого проходження служби у Вищу військову електротехнічну школу комскладу Робітничо-селянської Червоної армії, служив в ній на посадах викладача, начальника Академічних курсів удосконалення вищого і старшого командного складу РСЧА, виконував обов'язки начальника командного факультету, начальника штабу академії, начальника оперативно-тактичного циклу, начальника табірного збору. У 1936 році Борзову присвоєне військове звання комбриг. З січня 1937 року — начальник кафедри служби зв'язку.

Друга світова війнаРедагувати

У вересні-жовтні 1939 року брав участь у вторгненні СРСР до Польщі, потім — у радянсько-фінській війні в складі 9-ї армії.

4 червня 1940 року Борзову було присвоєне військове звання генерал-майор військ зв'язку. З серпня 1940 року — старший помічник генерал-інспектора Інспекції військ зв'язку Червоної армії.

На початку радянсько-німецької війни Борзов призначений начальником зв'язку штабу Головнокомандувача Південно-Західного напряму.

Влітку 1942 року, в період відходу радянських військ на південний схід, очолював війська зв'язку Південно-3ахідного, а потім Сталінградського фронтів.

Під час Курської битви керував вузлом зв'язку особливого призначення, який забезпечував зв'язок штабів фронтів зі Ставкою Верховного Головнокомандування. Після цього, будучи начальником зв'язку 2-го Білоруського фронту, організовував забезпечення зв'язку в ході Могильовсько-Мінської, Східно-Прусській і Східно-Померанській операціях.

За роки війни генерал-лейтенант Борзов був двічі контужений — в 1942 і 1944 роках — і один раз поранений.

Післявоєнна кар'єраРедагувати

Після війни працював начальником зв'язку Північної групи військ, Радянської військової адміністрації в Німеччині. З 1950 до 1953 року — Начальник Управління зв'язку Генерального штабу ЗС СРСР, з січня 1954 року — начальник відділу зв'язку Генштабу.

У 1956 році брав участь у придушенні Угорської революції, за що був нагороджений орденом Богдана Хмельницького I ступеня.

У листопаді 1957 року призначений заступником начальника зв'язку ЗС СРСР, а в грудні 1958 року — заступником начальника зв'язку Генштабу. З листопада 1960 року — заступник начальника Генерального штабу ЗС СРСР по зв'язку.

У грудні 1961 року за вислугою років звільнився з лав Радянської армії. Помер 29 серпня 1965 у Москві.

НагородиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати