Відкрити головне меню

Борденюк Сергій Григорович

український кінооператор

Борденюк Сергій Григорович (нар. 26 квітня 1962) — український оператор-постановник вищої категорії Національної кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка, доцент кафедри операторської майстерності, художній керівник курсу Київського національного університету культури і мистецтв, Заслужений діяч мистецтв України, 2003 р. Секретар Правління Національної спілки кінематографістів України, Голова Рейтингової комісії НСКУ, член Правління Української кіноакадемії, Голова гільдії операторів Української Телевізійної Академії, Член Європейської асоціації кінооператорів «Imago». Лауреат вітчизняних та міжнародних кінофестивалів. Ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС 1986 р.

Борденюк Сергій Григорович
Борденюк Сергій Григорович
Дата народження 26 квітня 1962(1962-04-26) (57 років)
Місце народження Чернівці, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Релігія православний
Alma mater Київський державний інститут театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого
Професія кінооператор
Кар'єра 1987 - тепер. час
Член у Європейській гільдії операторів «IMAGO», Заслужений діяч мистецтв України, Секретар Національної спілки кінематографістів України, , член правління Української кіноакадемії, Голова гільдії операторів Української Телевізійної Академії]]
Нагороди Сертифікат визнання Стівена Спілберга, орден «Святого князя Володимира», медаль «За вірність бойовому товариству», орден «Чорнобильский Хрест», Срібна медаль Академії мистецтв України
IMDb ID 0096174
facebook.com/profile.php?id=100005493780055&ref=bookmarks

БіографіяРедагувати

Борденюк Сергій Григорович народився 1962 р. в м. Чернівці в сім'ї молодих економістів — Григорія Євгеновича та Марії Тодорівни. Навчався у Чернівецький середній школі № 24, де його класним керівником був відомий в Україні фізик, заслужений учитель України Пшенічка Пауль Францович. 1983 року одружився з Олененко Ліаною Юріївною — донькою Юрія Олександровича Олененка — міністра культури УРСР, у сім'ї яких народилася донька Ольга та син Сергій. Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого, кінооператорський факультет (майстерня О. Ю. Прокопенка) у 1985 році з відзнакою. Після служив у лавах Радянської армії і в якості військового кінооператора здійснював зйомки з ліквідації аварії на ЧАЕС та в зоні відчуження. Професійну діяльність розпочав на Національній кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка. Перша повнометражна кінокартина Все перемагає любов — 1987 року (Реж. Мащенко Микола Павлович, автор сценарію Олесь Гончар).

Фільмографія ігрових картинРедагувати

  • «Янголочок» (короткометр., 1985)
  • «Все перемагає любов» (1987)
  • «Увійди у кожен дім» (багатосерійний, 1990)
  • «Два кроки до тиші» (1991)
  • «Капітан Крокус» (1991)
  • «Обітниця» (1992)
  • «Вінчання зі смертю» (1992)
  • «Макарони смерті, або Помилка професора Буггенсберга» (1993)
  • «Будемо жити» (1995)
  • «Слідство» (багатосерійний, 1997)
  • «Наїзд» (багатосерійний, 1998)
  • «Якщо я не повернусь» (мінісеріал, 2001)
  • «Бумеранг» (багатосерійний, 2002)
  • «Завтра буде завтра» (багатосерійний, 2003)
  • «Небо у горошину» (багатосерійний, 2004)
  • «Міф про ідеального чоловіка» (2005)
  • «Подруга особливого призначення» (2005)
  • «Цілують завжди не тих» (2005)
  • «Богдан Зиновій Хмельницький» (2006)
  • «Про це краще не знати» (2006)
  • «Дурдом» (багатосерійний, 2006)
  • «Таксі для янгола» (мінісеріал, 2006)
  • «Битва божих корівок» (мінісеріал, 2007)
  • «Давай пограємо» (2007)
  • Вона сказала «Так» (2007)
  • «При загадкових обставинах» (мінісеріал, 2008)
  • Наступна станція «Смерть» (2009)
  • «Інспектор та кава» (2009)
  • «Горобини китиці червонії» (мінісеріал, 2009)
  • «Геній пустого місця» (2009)
  • «Куплю друга» (2009)
  • «Акула» (багатосерійний, 2010)
  • «Її серце» (2010)
  • «Пончик Люся» (багатосерійний, 2011)
  • «Щасливий квиток» (багатосерійний, 2012)
  • «Німий» (мінісеріал, 2012)
  • «Мамочка моя» (мінісеріал, 2012)
  • «Мрії із пластиліну» (2012)
  • «Фродя» (мінісеріал, 2013)
  • «Мій тато льотчик» (2013)
  • Тариф «Щаслива сім'я» (2013)
  • «Криве дзеркало душі» (мінісеріал, 2013)
  • «І Бог зробив крок у пустоту» (короткометр., 2013)
  • «Коли наступить схід» (мінісеріал, 2014)
  • «Племінниця» (мінісеріал, 2014)
  • «2+2» (2015)
  • «Три дороги» (2015)
  • «Чорна квітка» (2016)
  • «Зранене серце» (2016)
  • «Казка старого Мельника» (2016)
  • «Капітанша» (2017)
  • «Моно» (короткометр.) (2017)
  • «Свєтка» (2017)
  • «Біжи, не оглядайся» (2017)
  • «Помічниця» (2017)
  • «Перший раз пробачається» (2017)
  • Бійся бажань своїх" (2018)
  • «Капітанша-2» (2019)
  • «Урсус» (у виробництві)

Фільмографія документальних картинРедагувати

  • «Вітчизни вірні…» (ЧАЕС, 1986)
  • «Йди сам» (1995)
  • «Кобзар» (1995)
  • «І мертвим, і живим…» (1996)
  • «Творець з Божою іскрою» (1997)
  • «Думи мої» (1997)
  • «Серж Лифарь з Києва» (1998)
  • «Маестро, Ваш вихід» (1998)
  • «Повернення в отчий дім» (1999)
  • «Експертиза… Страта божевіллям» (1999)
  • «Паризька одісея» (2000)

та інші.