Відкрити головне меню

Болівійці — населення Болівії в широкому сенсі; має також інше, більш вузьке значення — іспаномовний народ, найчисленніший із тих, що населяють Болівію. Загальна кількість жителів цієї країни станом на 2006 рік становила 9,7 мільйонів чоловік.

Національний складРедагувати

 
Розселення кечуа згідно муніципалітетів
 
Розселення аймара згідно муніципалітетів
 
Розселення інших індіанських народів згідно муніципалітетів

Населення Болівії складається з 4 національних груп: іспаномовних болівійців (39,5 % від загальної кількості жителів), кечуа (32,9 %), аймара (23,8 %) й так званих «лісових індіанців»(2,5 %).

Іспаномовні болівійці є нащадками нечисленних іспанських переселенців, які вперше з'явились на території сучасної Болівії у другій третині XVI століття, й корінного індіанського населення — кечуа, аймара, тупі-гуарані та інші. В основній своїй масі це метиси, а також чоло — індіанці, які досконало володіють іспанською мовою та осіли в містах. Значну частину іспаномовних болівійців складають креоли — біла частина населення, яка не змішалась з іншими расовими групами, або ж населення, що має мізерну частину індіанської крові. Креоли складають від 15 до 30 % від загальної кількості іспаномовних болівійців. До цієї групи населення входить також невелика кількість негрів, мулатів і самбо (близько 10-15 тисяч чоловік). Група іспаномовних болівійців постійно зростає за кількістю, як за рахунок змішування різних етнічних груп, так і в результаті більш високого серед них природного приросту населення.

Кечуа нині є найбільшим індіанським народом Америки, що утворює значну долю в населенні Перу, Еквадору та Болівії. Кечуа розселені компактно на величезній території в Андах від Колумбії на півночі до Аргентини й Чилі на півдні. Після утворення у XIV столітті на значній частині Південної Америки імперії інків, мова кечуа була прийнята в ній за державну, що сприяло асиміляції та розчиненню багатьох інших індіанських племен серед кечуа. Цей процес тривав також і за іспанського колоніального володарювання у XVIXIX століттях.

Аймара є засновниками високорозвиненої індіанської культури Тіуанако, яка з'явилась ще у до інкський період. За часів інкської імперії власний культурний розвиток аймара було уповільнено, їх було сильно асимільовано кечуа. Значна частина аймара (племена колья, кольяуа, кольяуайя, а також частина племен канчі, кана, убіна й чарка) була також асимільована кечуа за колоніального панування.

До числа «лісових індіанців» належить найменш розвинена частина населення країни. Це тупі-гуарані, араваки, мовіма, самуко, каювава та деякі інші народності андо-екваторіальної мовної родини; чімапе, матако-матагуайо, гуайкуру та інші з же-пано-карибської родини; ітонама (родина макро-чибча). Разом існує понад 50 племінних груп «лісових індіанців», деякі з них налічують менше сотні чоловік. Найбільші племена серед тупі-гуарані — чиквіта (40 тисяч чоловік), чирігуано (22 тисячі чоловік), серед араваків — мохо (17 тисяч чоловік).

Розселення й динамікаРедагувати

Відповідно до останніх даних (станом на середину 2006 року), міських жителів у Болівії було 57 % (1985 року — 35 %), середня щільність населення становила 8,8 чоловік на 1 км² (1985 — 5,5 чоловік на 1 км²). Щорічний приріст населення становить 27/на 1 тисячу. За період з 1950 до 1983 року населення країни збільшилось у 2,2 рази, а з 1950 до 2006 — у 3,8 рази. Понад 2/3 населення Болівії проживає на висоті понад 3.700 метрів над рівнем моря.

В Болівії еміграція значно перевищує імміграцію. За межами країни, особливо у країнах Латинської Америки, проживає понад 200 тисяч болівійців. У той же час, у прикордонних з Перу та Бразилією районах проживає близько 50 тисяч вихідців із цих країн. В департаменті Пандо бразильці навіть складають половину населення. Внутрішні міграції спрямовані, в основному, із сільської місцевості до міст та гірничих районів.

За середньої щільності 8,8 чоловік на 1 км² населення країни розподілено вкрай неоднорідно. Географічно Болівія поділяється на 3 регіони — високогірний: Альтіплано, східні схили Анд: Юнгас та вкриту джунглями низовину на сході країни: Орієнте. Переважна частина жителів проживає у гірських долинах і на схилах Анд — в Альтіплано та Юнгасі, в також навколо озера Тітікака. Решта ж, низовинна частина країни, її центр та схід (3/5 території) практично не заселені — тут щільність становить менше 1 людини на 1 км². Так, якщо у 3 західних департаментах Ла-Пас, Кочабамба й Чукісака щільність населення наближається до 30-35 на 1 км², то у 3 східних департаментах Пандо, Бені й Санта-Крус вона становить 0,5 — 1 чол/1 км².

Іспаномовні болівійці проживають в основному в Юнгасі, на гірських рівнинах, а також у містах, де вони складають більшість населення. Це департаменти Санта-Крус, Таріха, Пандо, Бені й південна частина департаменту Чукісака.

Кечуа населяють центральну та південну частини плоскогір'я Альтіплано, департаменти Оруро, Потосі, Кочабамба й північну частину Чукісака. Проживають вони тільки на високогір'ї та у низовини не переселяються. Значною також є їхня доля серед міського населення. Разом же у Болівії проживає 16 % від загальної чисельності кечуа.

Аймара, поряд із тибетцями, є найбільш високогірним народом у світі. Вони розселені, в основному, берегами озера Тітікака, а також у високогірних департаментах Оруро, Ла-Пас і Потосі, на схилах Кордильєри-Реаль, а також, у невеликій кількості, в тропічних долинах на сході Анд і на південному заході країни. Разом у Болівії проживає 70 % аймара — решта проживає в Чилі та Перу.

Лісові індіанці проживають на рівнинах Орієнте, в департаментах Санта-Крус, Бені, Таріха, Пандо, Чукісака й Кочабамба.

З інших народів слід відзначити німців, які переселились, в основному, з Парагваю (близько 15 тисяч чоловік). Вони проживають компактно в основному в департаменті Санта-Крус, в Орієнте.

Мова та релігіяРедагувати

 
Географія поширення індіанських мов
 
Розселення іспаномовних болівійців згідно мунійипалітетів

В країні 3 державні мови — іспанська, кечуа та аймара. В цілому іспанською володіють 77 % населення, та доля ця постійно зростає. Болівійська іспанська сильно відрізняється від іспанської, яку знають в інших країнах Латинської Америки, оскільки містить велику кількість індіанських слів та висловів. Більшість іспаномовних болівійців є двомовними, вони знають іспанську та одну з індіанських мов — кечуа, аймара чи гуарані. Індіанці також між собою спілкуються рідною мовою, у містах же розмовляють іспанською. Разом у Болівії 39 % населення є двомовними, й 3 % — тримовними.

Більшість населення Болівії — католики. Індіанці частково зберігають свої традиційні релігії. В країні також близько 16 % протестантів — це в первую чергу баптисти, методисти й адвентисти сьомого дня. Німці переважною більшістю менноніти.

Мови людей відсоток
Кечуа 2 281 198 25,08243
Аймара 1 525 321 16,77135
Гуарані 62 575 0,68803
Інші індіанські 49 432 0,543519
Іспанська 6 821 626 75,00576
Іноземна 250 754 2,757113
Тільки індіанська 960 491 10,56088
Індіанська та іспанська 2 739 407 30,12058
Іспанська та іноземна 4 115 751 45,25388
Тільки іспанська 4 082 219 44,88518
Всі індіанські 3 918 526 43,085331

ДжерелаРедагувати

  • Fischer Weltalmanach 2007.
  • С. І. Брук «Населення світу. Етнодемографічний довідник», Москва 1986.