Вікіпедія

Большова Ганна Леонідівна

російська акторка

Ганна Леонідівна Большова (рос. Анна Леонидовна Большова; нар. 26 січня 1976, Москва) — російська актриса театру і кіно. Заслужена артистка Росії (2017)[1]. Почесний діяч мистецтв Москви (2014).

Большова Ганна Леонідівна
Народилася 26 січня 1976(1976-01-26) (48 років)
Москва, СРСР
Країна  Росія
Діяльність акторка театру, кіноакторка, акторка
Alma mater Російський університет театрального мистецтва (1995)
Знання мов російська
Заклад «Ленком»
Роки активності 1995 — тепер. час
Батько Leonid Bol'shovd
Нагороди
Медаль «10 років Астані»
Заслужений артист Росії
Медаль «Данк»
IMDb ID 1370204
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Большова.

Внесена до «чистилища» бази «Миротворець»[2] за діяння, які мають ознаки злочинів проти національної безпеки України[⇨].

Біографія ред.

Народилася 26 січня 1976 року в Москві в родині вченого-фізика Леоніда Олександровича Большова (нар. 23 липня 1946 року[3]), нині академік РАН, директор Інституту проблем безпечного розвитку атомної енергетики (лауреат Державної премії СРСР з науки і техніки 1988 року, нагороджений орденом Мужності за участь у ліквідації наслідків Чорнобильської аварії в 1997 році та орденом Пошани в 2006 році)[4], і Наталії Михайлівни Большової (нар. 1946).

Її бабуся по материнській лінії була примою провінційних театрів. Вона грала трагічних героїнь — Марію Стюарт, Катерину; певний час працювала з батьком Лії Ахеджакової, який був режисером в Майкопі. Прабабуся по батьківській лінії була відомим педіатром. Прадід був священиком, співав у церковному хорі.[5]

З дитинства займалася гірськими лижами, англійською, малюванням, співом, сольфеджіо.

Коли вчилася в сьомому класі, утворився театральний ліцей «Арлекін». Вона надійшла, рік провчилася. Тоді ж в ГІТІСі оголосили набір до коледжу на експериментальний курс при режисерському факультеті. Навчалася за інтегрованою програмою — освітні та спеціальні предмети.

В 1995 році закінчила Російську академію театрального мистецтва (курс Б. Р. Голубовського) і була запрошена в театр імені Гоголя, де грала в спектаклях «Комедія про Фрол Скобелєва» (Варя), «Вірна дружина» (Марі-Луїз) тощо.

У 1998 році запрошена в «Ленком» на роль Панночки у виставі «Містифікація», потім грає у виставі «Королівські ігри» (Анна Болейн), а також знаменитому спектаклі «Юнона і Авось» (Кончіта). Грає у виставах «Приборкання приборкувачів» (Марія), «Тартюф» (Ельміра), «Місто мільйонерів» (Діана), «Дона Флор» (Селія) та інших.

У кіно дебютувала в серіалі «З новим щастям!». Роль Наталки в серіалі «Зупинка на вимогу» принесла їй таку популярність, що стали впізнавати на вулицях. Грала головну роль в серіалах і фільмах «Сваха», «Єрмолови», «Мій особистий ворог», «Казароза», «Любов і страхи Марії» та ін.

Брала участь у проекті Першого каналу «Зірки на льоду» в парі з фігуристом Олексієм Тихоновим. В 2009 році взяла участь в аналогічному шоу «Льодовиковий період» в парі з Повіласом Ванагасом. Пара посіла третє місце. В кінці січня 2014 року стала переможцем конкурсу пародистів «Повтори!» на Першому каналі Росії. З 2014 року — член журі проекту «Точнісінько».

За даними деяких ЗМІ, є послідовницею тоталітарної секти «Долина сонця»[6][7]. Сама ж заперечує свою участь в секті[8]. У 2016 році стала однією з учасниць проекту «Кіношоу» на каналі НТВ.

14 жовтня 2022 року в Калузькій області на власній автомашині збила насмерть жінку-пішохода.

Родина ред.

Була заміжня за зведеним братом Антоном Канаєвим (нар. 1982), сином Ганни Євгенівни Большової (Канаєвої), другої дружини її батька. Батько й мачуха одружилися влітку 2000 року, єдинокровний брат Давид Большов (нар. у серпні 2000).

Другий чоловік — художник Олександр Макаренко, у них є син Данило Макаренко (нар. у серпні 2008)[9][10].

Сестра Олександра[11] (нар. 1971[12]) — вчитель музики в школі, в неї є син Петро (нар. 1994), племінник Ганни.

Громадська позиція ред.

Свідомо порушила державний кордон України з метою проникнення до окупованого Росією Криму. Два дні з 14 та 15 лютого 2018 року вона разом з іншими акторами (Анатолієм Васильєвим, Єгором Баріновим та Ольгою Волковою) незаконно гастролювала кримськими містами, граючи на сцені у спектаклі «Сімейна Вечеря в Половині Другого» (Сімферопольський музичний театр та Севастопольський театр імені А. В. Луначарського)[13][14]. Крім того, у травні 2018 року вона ще раз приїжджала до окупованого Севастополя на XXVII Міжнародний Кінофорум «Золотой Витязь»[15].

Творчість ред.

Ролі в театрі ред.

Озвучення ред.

  • 1984 — Подарунок для слона — Жабеня (в українській версії)
  • 2007 — Війна і мир (Росія, Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, Польща) — Марі
  • 2010 — Білка і Стрілка. Зоряні собаки — собака Білка

Дубляж ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Указ Президента Російської Федерації від 27 червня 2017 року № 288 «Про нагородження державними нагородами Російської Федерації». Архів оригіналу за 15 березня 2019. Процитовано 24 березня 2019.
  2. ↑ Большова Анна Леонидовна / Большова Ганна Леонідовна / Bolshova Anna Leonidovna [Архівовано 24 березня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
  3. ↑ Большов Леонід Олександрович. Архів оригіналу за 27 січня 2019. Процитовано 24 березня 2019.
  4. ↑ Большов Леонід Олександрович. Архів оригіналу за 17 березня 2019. Процитовано 24 березня 2019.
  5. ↑ Ганна Большова. Архів оригіналу за 30 січня 2019. Процитовано 24 березня 2019.
  6. ↑ Анна Велигжанина. (25 Февраля 2010). Анна Большова зарабатывает деньги для тоталитарной секты? (рос.). «Комсомольская правда». Архів оригіналу за 21 лютого 2013. Процитовано 20 жовтня 2013.
  7. ↑ Анна Большова отдала сына сектантам! (рос.). sobesednik.ru. февраль 2010. Архів оригіналу за 5 травня 2017. Процитовано 20 жовтня 2013.
  8. ↑ Анна Большова: «Мне казалось, что история с сектой давно забыта…» (рос.). Коллекция. Караван историй. май 2015. Архів оригіналу за 1 березня 2019. Процитовано 1 березня 2019.
  9. ↑ Большова народила сина. Архів оригіналу за 27 вересня 2018. Процитовано 24 березня 2019.
  10. ↑ Интервью с Анной Большовой: Бросить Москву ради сына (рос.). woman.ru. 21 сентября 2009. Архів оригіналу за 20 лютого 2012. Процитовано 9 листопада 2011.
  11. ↑ Ганна Большова віддала сина сектантів!. Архів оригіналу за 20 квітня 2019. Процитовано 24 березня 2019.
  12. ↑ Біографія Анни Большової. Архів оригіналу за 21 березня 2019. Процитовано 24 березня 2019.
  13. ↑ Четверо російських акторів потрапили до бази «Миротворця» після вистави у Криму. Архів оригіналу за 24 березня 2019. Процитовано 24 березня 2019.
  14. ↑ Севастопольцев позвали на «Семейный ужин в половине второго» [Архівовано 29 березня 2019 у Wayback Machine.] (відео)(рос.)
  15. ↑ За нравственные идеалы, за возвышение души человека [Архівовано 24 березня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
  16. ↑ Королевские игры (рос.). Ленком. Архів оригіналу за 18 серпня 2013. Процитовано 1 вересня 2013.
  17. ↑ Пролетая над гнездом кукушки (Затмение) (рос.). Ленком. Архів оригіналу за 29 січня 2014. Процитовано 1 вересня 2013.
  18. ↑ Город миллионеров (рос.). Ленком. Архів оригіналу за 18 серпня 2013. Процитовано 1 вересня 2013.
  19. ↑ Испанские безумства (рос.). Ленком. Архів оригіналу за 18 серпня 2013. Процитовано 1 вересня 2013.
  20. ↑ Дона Флор и два её мужа (рос.). Ленком. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 4 листопада 2014.
  21. ↑ Крутые виражи (рос.). www.teatr.ru. Архів оригіналу за 9 січня 2014. Процитовано 9 січня 2014.
  22. ↑ Трамвай «Желание» (рос.). Театр Миллениум. Архів оригіналу за 16 жовтня 2015.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Большова_Ганна_Леонідівна&oldid=40432018