Болтвудіт
Болтвудіт - мінерал, гідратований ураніл-силікат калію з формулою HK(UO2)(SiO4)·1,5(H2O). Утворюється внаслідок окислення та зміни первинних уранових руд. Він набуває форми корки на деяких урановмісних пісковиках. Ці корки, як правило, жовтуваті з шовковистим або склоподібним блиском. [3]
| Болтвудіт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Bwd[2] |
| Хімічна формула | (K,Na)(UO₂)(SiO₃OH)·1.5H₂O |
| Nickel-Strunz 10 | 9.AK.15 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна сингонія |
| Колір риси | білий |
 Болтвудіт у Вікісховищі | |
Відкриття та виникнення ред.
Вперше болтвудіт був описаний 1956 р. за знахідкою у копальні Pick's Delta (Дельта, район Сан-Рафаель, графство Емері, штат Юта, США). Він названий на честь Бертрама Болтвуда (1870–1927), американського піонера радіохімії.
Болтвудіт зустрічається як вторинна зміна силікатних корок, що оточують уранініт, і як заповнення тріщин. Він міститься в пегматитах і родовищах уранових пісковиків типу Колорадського плато. Його прояви асоційовані з уранінітом, бекерелітом, фурмар'єритом, фосфоуранілітом, гіпсом та флюоритом.
Використання ред.
Болтвудіт є одним з урановмісних мінералів уранових руд. В Україні виявлений в межах Новоолексіївського рудопрояву[4], Ватутинського родовища[5][6][7] (Український щит).
Примітки ред.
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 жовтня 2011. Процитовано 3 травня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ І.І. Михальченко, О.В. Андреєв. Монацити у торій-ураноносних альбітах Новоолексіївського рудопрояву (Український щит) // Геохімія та рудоутворення. — 2017. — Вип. 38. — С. 32-49. — ISSN 2224-6487. Архівовано з джерела 4 березня 2022. Процитовано 3 травня 2020.
- ↑ Б.Н. Іванов, Б.О. Занкевич, І.І. Михальченко, Н.В. Шафранська. Ураноносні натрієві метасоматити Ватутинського родовища (структурна позиція та особливості локалізації багатих руд) // Геохімія та рудоутворення. — 2013. — Вип. 33. — С. 33-41. — ISSN 2224-6487.
- ↑ І.І. Михальченко, Б.Н. Іванов. Уран і торій у рудних албітитах глибоких горизонтів Ватутинського родовища (Український щит) // Геологічний журнал. — 2016. — № 3 (356). — С. 31-42. — ISSN 0367–4290.
- ↑ Денисик, Г. І.; Козинська, І. П. (2015). Промислові ландшафти регіону видобутку уранових руд в Україні (PDF). Антропогенні ландшафти Правобережної України (українською) . Вінниця: Вінницька обласна друкарня. с. 244. Архів оригіналу (PDF) за 18 червня 2021. Процитовано 3 травня 2020.
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |