Болонья (від назви італійського міста Болонья, звідки походить ця тканина) — синтетична тканина, яка призначена для виробництва плащів, курток та іншого водонепроникного одягу.

Тканина «болонья» потрапила в СРСР з Італії на початку 1960-х років. Спочатку вона вироблялася на Наро-Фомінському шовковому комбінаті, де перейняли італійський досвід її виготовлення.[1].

«Болонья» являє собою капрон або нейлон, покритий поліакрилатами і силіконами. Покриття водонепроникне, з 2-4 шарів, нанесених на внутрішню сторону основи. Перший з шарів забезпечує водонепроникність, для його нанесення застосовується речовина з великою в'язкістю — розчин полімеру і сополімеру акрилової кислоти в етилацетаті з добавками поліізоціанати і білої сажі. Наступний шар складається з того ж речовини але менш в'язкого, призначений для підвищення привабливості тканини. На дорожчі вироби для поліпшення якості наносять третій і четвертий шари, останній містить металеву пудру різних відтінків. Після нанесення цих шарів виріб з обох сторін піддається обробці силіконом, що володіє водовідштовхувальним дією[2].

Також як і сам капрон, «болонья» не підпадає під вплив кислот, лугів, бактерій. Вона більш ніж в два рази легше бавовняної тканини і набагато міцніша. У той же час, полімерні плівки на капроні «болоньї» розчиняються уайт-спіритом і іншими органічними розчинниками. «Болонья» не пропускає не тільки воду, а й повітря, їй шкодять прямі сонячні промені[2].

За радянських часів болонья вважалася дорогим і, природно, дефіцитним матеріалом. Саме таку згадку про болонью можна знайти у В. С. Висоцького у пісні «Діалог біля телевізора» (1973):

… Мои друзья — хоть не в болонии,

зато не тащат из семьи!

А гадость пьют из экономии,

хоть поутру, да на свои[3]

Примітки ред.

  1. Энциклопедия моды «Casual»: «Болонья плащ. Мода СССР» [Архівовано 29 березня 2019 у Wayback Machine.]
  2. а б Ушакова М.И. «О плащах „болонья“» // «Химия и жизнь». — 1968. — № 4. — С. 15—16.
  3. Владимир Высоцкий. Диалог у телевизора. Bards.ru (російська). Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 29 березня 2019.