Болгарська католицька церква

Болгарська католицька церква (Болгарська греко-католицька церква) — католицька церква східного обряду, парафії якої розташовані у Болгарії.

Болгарська католицька церква

Yambol-catholic-church-Esm.jpg
Основна юрисдикція Болгарія
Офіційний сайт kae-bg.org

ІсторіяРедагувати

В історії Болгарії до османського ярма Болгарська церква двічі домагалася для себе в Константинополя статусу Патріархату — в 917 р. при Симеоні І Великому і в 1235 р. Проте під час османського панування православні християни Болгарії опинилися під контролем грецького єпископату, а в 1767 р. у безпосередньому підпорядковані патріарха Константинополя.

В кінці 1850-х серед болгар посилився рух за незалежність національної церкви від Константинополя. Частина духовенства на цьому ґрунті виступила за унію з Римом. Очолював прихильників унії архімандрит Йосиф Сокольський, який 8 квітня 1861 р. був посвячений папою Пієм IX в єпископи і призначений головою Болгарської католицької церкви візантійського обряду. У цій якості він був визнаний і султаном. Церква швидко зростала, число греко-католиків у Болгарії перевищила 60 000 чоловік. Проте невдовзі архієпископ Сокольський за нез'ясованих обставин був вивезений у Російську імперію, де довічно перебував у Києво-Печерській лаврі1863 р. в Китаєві[1]).

В 1870 р. фірманом султана Абдул-Азіза, у відповідь на вимоги Російської імперії був заснований Болгарський екзархат під юрисдикцією Константинополя, який де-факто став незалежною церковною структурою; три чверті болгарських греко-католиків повернулося в православ'я.

В 1883 р. Святий Престол створив нову структуру, призначену для опікування греків і болгар — католиків візантійського обряду: Апостольський адміністратор з центром у Константинополі і два апостольських вікаріати — Македонський (з центром в Салоніках) і Фракійський (з центром в Адріанополі).

У ході Балканських воєн 1912—1913 рр. і Першої світової війни більшість болгар, в тому числі і греко-католиків, тікали з територій сучасних Греції та Туреччини у створене Болгарське царство. В 1926 р. був заснований Болгарський апостольський екзархат. Велику роль у становленні Болгарської греко-католицької церкви відіграв Анджело Ронкаллі, що став потім папою Іоанном XXIII. Він був апостольським візитатором, а пізніше апостольським делегатом для Болгарського царства аж до 1934 року.

Після закінчення Другої світової війни церква зазнала репресій з боку комуністичного режиму, проте, на відміну від багатьох греко-католицьких церков Східної Європи Болгарська католицька церква не була повністю заборонена, хоча і була змушена існувати в дуже обмежених умовах.

Після падіння комуністичного режиму церква дістала можливість вільної діяльності, їй була повернута частина майна.

Сучасний станРедагувати

Болгарська католицька церква має статус апостольського екзархату. За даними Annuario Pontificio за 2007 рік чисельність парафіян становить 10 000 осіб у 21 парафії[2]. З 1995 р. її очолює апостольський екзарх, єпископ Христо Пройков. Резиденція глави церкви розміщена в Софії.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати