Бойовий союз російських націоналістів

Бойовий союз російських націоналістів (рос. Боевой союз русских националистов) — російська нацистська організація, сформована в таборі військовополонених-червоноармійців у м. Сувалки.

Засновник організації Володимир Гіль
Naval Ensign of Russia.svg Російський колабораціонізм Flag of Russia.svg
Друга світова війна
Основні поняття

Колабораціонізм у Другій світовій війні Російський визвольний рух

Ідеологія

Непримиримість Антикомунізм Пораженство

Історія

Громадянська війна в Росії Біла еміграція Колективізація в СРСР Червоний терор Сталінські репресії Друга світова війна Операція «Барбаросса» Смоленська декларація Празький маніфест Комітет визволення народів Росії «Квітневий вітер» Празьке повстання Репатріація (Видача козаків у Лієнці Операція «Кілгол»)

Персоналії

А.Власов В.Малишкін К.Воскобойник Б.Камінський П.Краснов А.Шкуро К.Кроміаді С.Буняченко Г.Звєрєв М.Шаповалов В. Мальцев Б.Штейфон А.Туркул Т.Доманов Ф.Трухін М.Меандров В.Штрик-Штрікфельдт С.Клич Ґерай В.Гіль С.Павлов В.Баєрський М. Козін

Збройні формування

РОА 29-та гренадерська дивізія СС «РОНА» (1-ша російська) Козачий Стан Окремий козачий корпус Російська допоміжна поліція ВПС КОНР 15-й козачий кавалерійський корпус СС 30-та гренадерська дивізія СС (2-га російська) 30-та гренадерська дивізія СС (1-ша білоруська) Дивізія «Руссланд» Російський корпус Гіві Бойовий союз російських націоналістів 1-ша російська національна бригада СС «Дружина» Російська національна народна армія Російський Добровольчий Полк «Варяг» Російський загін 9-ї армії вермахту Організація «Цепелін» Російські військові загони Маньчжурської імператорської армії Загін Миколи Козина Політичний Центр боротьби з більшовизмом

Колабораційні утворення

Локотська республіка Республіка Зуєва

Організації

Національно-трудовий союз Всеросійська національна нартія Всеросійська фашистська організація Російська національно-трудова партія Російська фашистська партія Російська загально-військова спілка Народна соціалістична партія Росії Національна Організація Російської Молоді Народно-трудовий союз російських солідаристів Союз російської молоді Союз боротьби проти більшовизму Комітет визволення народів Росії


ФормуванняРедагувати

На початку 1942 року відповідно до планів оперативного штабу «Цеппеліна», була відібрана група полонених червоноармійців з табору в Сувалках. Ця група була спрямована до вербувального табору у Бреслау. Після спеціального вишколу колишніх червоноармійців спрямували в місячну ознайомчу поїздку нацистською Німеччиною.[1] Після повернення цієї групи полонених до табору, в останньому відбулись суттєві зміни: таборовий режим було значно полегшено, поліпшено харчування, а на території 13-го блоку було збудовано великий барак. У бараку розташовувалась глядацька зала зі сценою та підсобними приміщеннями. Комендант табору Володимир Гіль привіз з собою повний набір музичних інструментів для оркестру, серед полонених знайшли музикантів та артистів, було створено музичний та театральні гуртки. Перший концерт було призначено на 20 квітня 1942 року. В урочистий день, перед концертом та виставою, була організована «офіційна частина». Слово мав комендант табору Гіль, який закликав полонених вояків до боротьби з більшовиками. Далі Гіль заявив, що ним створюється військово-політична організація «Бойовий Союх Російських Націоналістів». Після цього було оголошено програму Союзу. Остання містила такі тези:

Майбутня Росія має бути націоналістичною, народам, що населяють Україну, Білорусь, Прибалтику та Закавказзя, надається право на самовизначення і виокремлення у самостійні держави під протекторатом Великої Німеччини… У майбутньої Росії має бути новий лад, оснований за принципом нового ладу у Європі… Колгоспи ліквідовуються, а вся земля, що їм належить, передається у приватне користування. В галузі торгівлі заохочується приватна ініціатива.

[2]

Після завершення урочистостей усім охочим було запропоновано вступити до лав організації.

1 травня 1942 року сто колишніх військовополонених табору у Сувалках стали членами Бойового союзу російських націоналістів. Того ж дня вони були офіційно звільнені та перевдягнуті у нові чеські однострої. Членам Союзу видали посвідки, на яких російською та німецькою мовами було надруковано, що «пред'явник цього є військовослужбовець Бойової Дружини Бойового союзу російських націоналістів».[3]

Це була перша сотня Союзу (або військова група Центру БСРН). Колишніх командирів РСЧА звели в один взвод, у якому, як рядові, перебували командири зі званнями від молодшого лейтенанта до полковника. Серед них можна назвати підполковника В. Орлова, майорів А. Шепелова і П. Петрова, капітанів Д. Малиновського, І. Тімофєєва і Носова, старших лейтенантів С. Точілова, І. Ілющенко і Л. Самутіна.

ДіяльністьРедагувати

Невдовзі, у супроводі офіцерів СД, сотню передислокували у Парчев (район Любліна). Тут, у колишньому замку графа Замойського, розташовувалась «особлива частина СС» або «гауптлагерь Яблонь», — підрозділ «Цеппеліна», який займався розвідувально-диверсійною підготовкою російських нацистів. Добровольці проходили військовий вишкіл: стройова підготовка, вивчення матчастини стрілецької зброї (7,92-мм карабіна системи Маузера 98к і 9-мм пістолета-кулемета МР-40), тактика. Після трьох тижнів посилених тренувань особовий склад був залучений до спецоперацій зі знищення євреїв та знищення військових з'єднань Армії Крайової в Томашівському, Замостському, Рава-Руському і Парчевському повітах.[4] У цей період формування отримало назву «Дружина», що, на думку дослідника Е. Молло, мало переконати військовослужбовців в його елітарності.[5] Антипартизанські акції полягали в тому, що курсанти розвідшколи перевдягались у цивільний одяг і, зображаючи з себе партизанський підрозділ, входили у контакт зі справжнім підрозділом АК, а згодом ліквідовували його. «Дружина» брала участь у знищенні єврейського населення в Люблінській окрузі. Згідно з німецькими документами, у цьому терені зусиллями російських курсантів розвідшколи СД, було знищено 1500 євреїв та партизан.[6] Згодом, у своїх споминах, російські нацисти намагались «згладити» свої акції проти євреїв та польського антинімецького підпілля. Так у спогадах пропагандиста БСРН Самутіна «незручні» епізоди нівельовані або перекручені. Автор пише, що дії підлеглих Гіля зводились, в основному, до безкорисного «вештання по селищах, селах, хуторах і присілках».[7]

Участь у голокостіРедагувати

Навесні 1942 року нацисти розпочали широкомасштабну акцію зі знищення євреїв у Генерал-губернаторстві. Ця операція отримала назву «Рейнхард» та тривала з весни 1942 до осені 1943 рр. «Рейнхард» передбачав не лише знищення євреїв у таборах смерті Бельзец, Собібор и Треблінка, але й придушення єврейського та польського спротивів. Члени БСРН брали активну участь у реалізації «Рейнхарду», адже мали пройти перевірку та довести свою благонадійність, як колишні радянські військові. Участь російських націоналістів у винищенні цивільного єврейського населення визнають самі діячі БСРН. Так головний пропагандист Союзу Леонід Самутін у своїх спогадах, написаних на еміграції, намагався зняти з себе відповідальність за участь в Голокості і перекласти її одноосібно на начальника штабу «Дружини», колишнього капітана РСЧА Андрія Блажевича:

Під час нашого рейду Блажевич виявив себе з несподіваного боку — він розшукував євреїв, які ще залишились по селищах, і розстрілював їх, обов'язково особисто, і обов'язково на очах присутніх.

[8]

Членство в організаціїРедагувати

Членами Союзу могли бути тільки чоловіки у віці старше 18 років, всіх національностей за винятком євреїв. Формально до союзу не приймались колишні співробітники НКВС, політскладу РСЧА, колишні високопоставлені партійці-комуністи. При вступі до організації кандидат в члени заповнював текст присяги та складав приречення:

Я, набуваючи членства у Бойовому союзі російських націоналістів, зобов'язуюсь чесно і беззаперечно виконувати всі доручення та обов'язки, що покладаються на мене Союзом. В разі моєї зради Союзові — я підлягаю знищенню.

[9]

ПриміткиРедагувати

  1. Национальный архив Республики Беларусь (НАРБ). Ф. 3500, оп. 3, д. 99, л. 220.
  2. Окороков A.B. Антисоветские воинские формирования в годы Второй Мировой войны. — М.: Военный университет МО РФ, 2000. — 108 с.
  3. Самутин Л. А. Я был власовцем… — СПб.: «Белое и черное», 2002. — 143 с.
  4. Жуков Д. А. Русский националист, германский шпион, советский провокатор… Владимир Гиль и Первая русская национальная бригада СС / «Эхо войны» (Москва). 2008. № 2. С. 4.
  5. Mollo A. Uniforms of the SS. V. 5. Sicherheitsdienst und Sicherheitspolizei 1931–1945. London, 1992. P. 31.
  6. Окороков A.B. Антисоветские воинские формирования… С. 81 (со ссылкой на: Архив ФСБ. Справка № 10/А-4630 от 21.10.96. С. 2);
  7. Самутин Л. А. Я был власовцем… — СПб.: «Белое и черное», 2002. — 89-90 с.
  8. Самутин Л. А. Я был власовцем… — СПб.: «Белое и черное», 2002. — 91 с.
  9. Окороков A.B. Антисоветские воинские формирования в годы Второй Мировой войны. — М.: Военный университет МО РФ, 2000. — 109 с.