Бойко Олександр Олександрович

Олекса́ндр Олекса́ндрович Бо́йко (нар. 3 грудня 1981(19811203), м. Вознесенськ, Миколаївська область, Українська РСР — пом. 3 червня 2017, с. Катеринівка, Попаснянський район, Луганська область, Україна) — український військовослужбовець, розвідник, спецпризначенець, полковник (посмертно) Національної гвардії України, заступник командира Загону спецпризначення «Вега-Захід».

Бойко Олександр Олександрович
UA-OF5-COL-GSB-H(2015).png Полковник
Бойко Олександр Олександрович.jpg
Загальна інформація
Народження 3 грудня 1981(1981-12-03)
Українська РСР Українська РСР, Вознесенськ
Смерть 3 червня 2017(2017-06-03) (35 років)
Україна Україна, Катеринівка
Поховання Хмельницький
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Університет ОІСВ
Військова служба
Роки служби 2004—2017
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Геральдичний знак - емблема МВС України.svg МВС України
Рід військ Emblem of the National Guard of Ukraine, 2017.svg Національна гвардія
Формування VEGA UNG.svg ОЗСпП «Вега Захід»
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
2015 — 2017 VEGA UNG.svg ОЗСпП «Вега Захід», заст. командира загону — командир 2-ї РПГ СпП
2012 — 2015
8-й окремий полк спеціального призначення.svg
 8 ОП СпП, старший офіцер розвід.-інформ. відділення штабу
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg Олександр Бойко. 2014 рік, Оріхове, через 20 хвилин ці козаки поїдуть звільняти Луганський аеропорт // Сергій Скоробогатий, 8 червня 2017
Nuvola apps kaboodle.svg YouTube full-color icon (2017).svg Пам'яті полеглого Героя полковника Бойка Олександра Олександровича // Відео від дружини Олександра Світлани Бойко, 2 грудня 2017

ЖиттєписРедагувати

Народився 1981 року в місті Вознесенську на Миколаївщині. Закінчив Вознесенську загальноосвітню школу № 7. 1999 року вступив до Одеського інституту сухопутних військ, 2004-го отримав диплом за кваліфікацією «Інженер з експлуатації та ремонту ракетно-артилерійського озброєння».

Військова кар'єра, бойовий шляхРедагувати

2004 року розпочав службу на посаді інженера реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 24-ї окремої механізованої бригади, м. Яворів. З 2004 по 2005 — заступник командира гаубичної самохідно-артилерійської батареї з озброєння гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону 53-ї бригадної артилерійської групи 24-ї механізованої бригади.

З березня 2005 протягом 10 років проходив службу у 8-му окремому полку спеціального призначення, в/ч А0553, м. Хмельницький, на посадах командира групи спецпризначення загону спеціального призначення, помічника начальника служби ракетно-артилерійського озброєння технічної частини. З 2012 — старший офіцер розвідувально-інформаційного відділення штабу полку.

З початком російської збройної агресії проти України з 2014 року у складі 8-го полку спецпризначення виконував завдання на території проведення антитерористичної операції на Сході України. Брав участь у прориві блокади Луганського аеропорту.

У квітні 2015 перейшов на службу в Національну гвардію — у щойно реформований загін спецпризначення, який був переведений до Івано-Франківська і розташований на базі 50-го полку НГУ, в/ч 1241. Обійняв посаду заступника командира загону — командира 2-ї розвідувально-пошукової групи спецпризначення окремого загону спецпризначення «Вега-Захід» Західного ОТО НГУ. Переїхав із сім'єю в Івано-Франківськ.

У період з 2014 по 2017 неодноразово перебував у зоні проведення АТО, виконував бойові завдання щодо проведення розвідувально-пошукових заходів, ведення спеціальної розвідки, як безпосередньо на лінії зіткнення, так і в районах, де проводились оперативно-профілактичні заходи щодо незаконних збройних формувань. Зокрема, затримав російського офіцера-розвідника, який діяв на боці незаконних збройних формувань, виявив місце дислокації ворожого польового табору на 1500 осіб. 30 квітня 2017 вже у п'ятий раз виїхав на Схід, — в Луганську область.

Обставини загибеліРедагувати

3 червня 2017 року о 6:00 розвідувальна група у складі 6 чоловік на чолі з підполковником Бойком вийшла з міста Золоте на завдання. Поблизу села Катеринівка та окупованого міста Первомайськ, група розвідників потрапила під вогонь противника. Це сталося поблизу залізничної станції Садовий, у лісопосадці біля Кабанячого поля. Близько 17:00 група повернулась в розташування 24-ї механізованої бригади в Золоте. За словами бійців, під час бою о 10:28 командир дістав численні кульові поранення, йому намагались надати першу медичну допомогу, але він помер. Евакуювати тіло не вдалось через обстріли. Пізніше, повернувшись на місце бою, його не знайшли[1][2].

4 червня на щоденному брифінгу речник Міноборони з питань АТО Олександр Мотузяник повідомив, що один із загиблих напередодні — військовослужбовець Нацгвардії[3].

Обставини смерті з'ясовує слідство. Розслідування проводить військова прокуратура сил АТО за письмовою заявою дружини. У справі фігурують фото і відео, що відзняті бійцями на місці події[4][5][6].

ПошукиРедагувати

На місце, за вказаними бійцями координатами, виходили кілька пошукових груп, знайшли лише предмети екіпірування. З боку терористів не було публічних заяв, що вони знайшли тіло, або взяли у полон українського офіцера.

Дружина підполковника Світлана Бойко, розмовляла зі співслужбовцями і командуванням частини чоловіка, їздила у Київ, письмово зверталась до керівництва Нацгвардії, ЗСУ, СБУ, прокуратури, через соцмережі та ЗМІ просила про допомогу. Вірила, що чоловік живий і боролась за нього. Справа набула суспільного резонансу, вийшло кілька статей та відеосюжетів у місцевих та центральних ЗМІ.

Наприкінці червня в прес-службі Нацгвардії повідомили, що за непідтвердженими даними офіцер утримується одним із терористичних підрозділів, спроби вирішити питання щодо обміну та передачі підполковника Бойка не призвели до позитивних результатів, до пошуку долучені представники громадських організацій[7].

21 липня біля Адміністрації Президента України пройшла акція з вимогою знайти зниклого в АТО розвідника Олександра Бойка. Дружину офіцера запросили в приймальню АП, де пообіцяли посприяти пошукам[8].

12 серпня в МВС повідомили, що тіло загиблого знайдене і доправлене у Сєвєродонецьк. В коментарі «Громадському радіо» керівник групи з обміну полоненими «Патріот» Олег Котенко зазначив, що це була не передача тіла з боку бойовиків, а тіло підполковника знайшли представники пошукової групи: «Його знайшли в „зеленці“. Ймовірно там, де він загинув»[9].

19 серпня з офіцером прощались в Хмельницькому на майдані Незалежності. Сотні хмельничан під вигуки «Героям слава!» на колінах провели в останню путь військовослужбовця. Похований на Алеї Почесних поховань кладовища у мікрорайоні Ракове міста Хмельницький[10][11].

16 серпня посмертно присвоєне військове звання полковника.

Залишились батьки у Вознесенську, старша сестра, дружина Світлана та 7-річна донька Ангеліна — в Хмельницькому.

Нагороди та званняРедагувати

  • Орден «За мужність» ІІІ ступеня — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку (02.09.2017, посмертно)[12].
  • Почесна відзнака Хмельницької міської громади «Мужність і відвага» (20.09.2017, посмертно)[13].
  • Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» (20.09.2017, посмертно)[14].

ПриміткиРедагувати

  1. У неоголошеній війні загинув АТОвець з Хмельницького // Depo.Хмельницький, 4 червня 2017
  2. Розшукується Бойко Олександр Олександрович командир розвід групи «Вега» // facebook Світлана Бойко, 25 липня 2017
  3. Один із загиблих у суботу в зоні АТО служив у Нацгвардії // Українська правда, 4 червня 2017
  4. Минув ще один тиждень з дня загадкового зникнення підполковника НГУ // facebook Катька Арта Якимович, 23 червня 2017
  5. Підполковника Бойка з бою не винесли… // facebook Юрій Бутусов, 25 червня 2017(рос.)
  6. Зникнення полковника Нацгвардії під час бойового завдання: з'явилися нові деталі у справі // 24 канал, 3 липня 2017
  7. Командування НГУ продовжує пошуки підполковника Олександра Бойка // Офіційний сайт Національної гвардії України, 5 липня 2017
  8. «Поверніть підполковника Бойка». Під АП пройшла акція з вимогою розшукати зниклого бійця АТО // «Тиждень», 21 липня 2017
  9. Знайдено тіло полковника Бойка, — МВС // Громадське радіо, 12 серпня 2017
  10. У Хмельницькому зі сльозами попрощались з розвідником Олександром Бойко // ВСІМ, 19 серпня 2017
  11. Хмельничани усім містом попрощалися із загиблим у зоні АТО земляком // Західноукраїнський інформаційний портал PRESS-ЦЕНТР, 20 серпня 2017
  12. Указ Президента України від 2 вересня 2017 року № 259/2017 «Про відзначення державними нагородами України»
  13. Про нагородження Почесною відзнакою міської громади «Мужність і відвага» // Хмельницька міська рада, 22 вересня 2017
  14. Рішенням сесії чотирьом хмельничанам присвоїли звання «Почесний громадянин міста» // Хмельницька міська рада, 20 вересня 2017

ДжерелаРедагувати