Бодзюцу

Бодзюцу
Спеціалізація	Ударна техніка
Контакт	Повний контакт
Походження	Японія
Засновники	Невідомий
Стиль	Бій зі зброєю

Бодзюцу (яп. 棒術 — «мистецтво жердини») — японське мистецтво ведення бою за допомогою дерев'яної палиці (яп. 棒 Бо — «палиця», «посох»; яп. 術 дзюцу — «мистецтво», «техніка»). Під палицею найчастіше йдеться про «бо».

Сьогодні Бодзюцу зазвичай пов'язують з кобудо Окінави або з японським корю будо, яке є одним з основних елементів класичного військового навчання. В окинавському варіанті зброю часто називають «kon».

Історія

Мистецтво бою палицею (Бодзюцу) в складі староокинавських бойових мистецтв (Окінава кобудо) має найдавнішу історію, палиця застосовувалася як зброя найбільш широко, її використовували всі — від чиновників до селян. Мистецтво бою палицею вважалося обов'язковим предметом в програмі освіти окінавських дворян, його застосовувала й охорона королівського палацу, і служителі правопорядку в місті. Тому система навчання мистецтва бою палицею була розроблена надзвичайно ґрунтовно, та й ката в Бодзюцу значно більше, ніж в інших дисциплінах Окінавського кобудо.

Мистецтво Бодзюцу не зводиться до одного лише простому розмахуванню палицею. Тренуючись з палицею, приходить практика правильного використання стегон, живота і попереку, плечових і ліктьових суглобів, перенесення ваги тіла — тобто всього того, що є невіддільною частиною техніки використання тіла в бойових мистецтвах. Техніка роботи зі зброєю в Бодзюцу слідує філософії, згідно з якою, «бо» є всього лише «продовженням кінцівок».

Саме жердина входить в програму більшості шкіл східних бойових мистецтв — від китайського ушу до японського айкідо, тому з певної точки зору, «бо» і зовсім є символом азійських бойових мистецтв. Звідки він взагалі взявся, вже толком і не зрозуміти, проте в японських школах простежується нитка, що йде від традиційного окинавського кобудо. Популярність техніки Бодзюцу додається внаслідок своєрідності «бо» як зброї: за словами майстрів, будок, що освоїв достатньою мірою жердину, здатний потім боротися практично будь-якою зброєю, адже вміння застосовувати в бою довгу і досить важку палицю, як продовження власних кінцівок, дається не відразу і не просто. А тому Бодзюцу вивчається в школах бойових мистецтв не тільки як бойова, але і як дуже корисна тренувальна дисципліна.

За різноманітністю технік з Бодзюцу мало що може зрівнятися, адже його розвиток йшов протягом багатьох століть і триває навіть зараз. В принципі, можна сказати, що майже будь-яка техніка будь-якого іншої дерев'яної зброї може бути застосована і до жердини, бо походить воно по суті від нього самого. Випади від списа, рублячі удари алебарди, індивідуальні фінти — все це в сукупності та сформувало Бодзюцу.

Існує кілька варіантів палки «бо».

• «Рокусяку бо» — жердина довжиною 6 сяку (6 сяку — близько 180 см);
• «Дзё» (близько 120-130 см);
• «Ханбо» або половинна жердина від стандартного «бо» в 6 сяку (3 сяку — близько 90 см);
• «Танбо» (близько 50-60 см);

Ката

• Осіро-но кон,
• Сюсі-но кон,
• Сакугава-но кон,
• Соеісі-но кон,
• Мацуйосі-но кон,
• Конго-но кон,
• Сіратару-но кон,
• Йонегава-но кон,
• Сунакаке-но кон,
• Тенрі-но кон,
• Токуміне-но кон,
• Цукен сунакаке-но кон,
• Сесое-но кон,
• Тінен Сікіянака-но кон,
• Тьоун-но кон,
• Чятан Яру-но кон,
• Катін-но кон,
• Рюбі-но кон

Джерела

• Донн Ф. Дрэгер. Классическое будзюцу: Боевые искусства и боевые пути Японии. — ISBN 5-220-00404-2.
• Hiroyuki Aoki. Total Stick Fighting: Shintaido Bojutsu (Bushido--The Way of the Warrior). — ISBN 978-4770023834.
• Jack Hoban. Ninja Warrior: Bojutsu Defense Techniques. — ISBN 978-0809247264.
• Masaaki Hatsumi. Bojutsu = 棒術. — ISBN 978-4806902492.