Богін Михайло Синайович
Михайло Синайович Богін (рос. Михаил Синаевич Богин; нар. 4 квітня 1936, Харків, УРСР) — радянський і російський кінорежисер та сценарист українського походження.
| Михайло Синайович Богін | |
|---|---|
| рос. Михаил Синаевич Богин | |
| Дата народження | 4 квітня 1936 (88 років) |
| Місце народження | Харків, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство |
 СРСР→ Росія |
| Alma mater |
Ленінградський політехнічний інститут (1956) ВДІК (1962) |
| Професія |
кінорежисер сценарист |
| Кар'єра | 1965—2008 |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0091807 |
Біографія ред.
Михайло Богін народився 4 квітня 1936 року в Харкові. На початку німецько-радянської війни разом з батьками евакуйований у Свердловськ[1]. Батько працював у Наркоматі середнього машинобудування СРСР[2].
У 1975 році емігрував з СРСР.
Освіта ред.
У 1954—1956 роках навчався в Ленінградському політехнічному інституті.
У 1962 році закінчив режисерський факультет ВДІКа (майстерня Лева Кулешова).
Сім'я ред.
- Батько - Синай Абрамович Богін (1905—?)[3], інженер
- Мати - Анна Зиновіївна Локшина (1909—?), конструкторка
Фільмографія ред.
- 1965 — «Двоє» — режисер і співавтор сценарію (з Юрієм Чулюкіним)
- 1967 — «Зося» — режисер[4]
- 1970 — «Про кохання» — режисер і співавтор сценарію (з Юрієм Клепіковим)[5]
- 1973 — «Шукаю людину» — режисер
- 1981 — «Очевидець» — актор (роль Шломо Купріна)
- 1981 — «Пророків у своїй Вітчизні немає»[6] — режисер
- 2007 — «Дім на англійському узбережжі» — режисер і сценарист
- 2008 — «Бідний мій Марат» — режисер
Нагороди ред.
- 1965 — Нагорода Міжнародної федерації кінопреси[7] та Золотий приз у номінації короткометражних фільмів Московського міжнародного кінофестивалю за фільм «Двоє».
Примітки ред.
- ↑ Михаил Богин в эвакуационных списках еврейского населения в музее Яд-Вашем (Иерусалим). Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 13 березня 2022.
- ↑ Личное дело сотрудников наркомсредмаша: Синай Абрамович Богин. Архів оригіналу за 10 листопада 2020. Процитовано 13 березня 2022.
- ↑ С. А. Богин в эвакуационных списках (1942)
- ↑ Произведения Владимира Богомолова, их театральные постановки и экранизации
- ↑ Мирон Черненко. Еще и еще про любовь [Архівовано 13 лютого 2020 у Wayback Machine.] // «Советский экран», 1970, № 14.
- ↑ Владимир Высоцкий в кино. Фильмография. IV. Документальные фильмы и авторские телепередачи, посвящённые жизни и творчеству Владимира Высоцкого. Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 13 березня 2022.
- ↑ Архив ММКФ за 1965 год [Архівовано 2013-04-24 у Wayback Machine.] [Архівовано 2013-05-01 у WebCite]