Леся Богуславець (23 червня 1931, Зіньків, Полтавська область) — псевдонім української письменниці Олескандри Ткач, доньки письменника та видавця Дмитра Нитченка та мати перекладача та видавця Юрія Ткача.

Леся Богуславець
Народилася 23 червня 1931(1931-06-23) (92 роки)
Зіньків, Полтавська область
Діяльність письменниця

Біографія ред.

Олександра Ткач народилася в 1931 році в м. Зіньків Полтавської області, навчання розпочала в Харкові. З родиною в 1943 році емігрувала до Німеччини, закінчила українську гімназію в Еттлінгені. У 1949 р. переїхала до Австралії, поселилася в Мельбурні, працювала у шпиталі, потім на фабриці. З 1978 році працює в українському відділі австралійського державного радіо SBS в Мельбурні, з 1989 р. очолює українську програму радіостанції SBS у Мельбурні. З 1996 році член Спілки письменників України[1], член літературно-мистецького клубу ім. В. Симоненка в Австралії. Лауреат літературної премії «Тріумф» (2001).

 
Дарчий напис Лесі Богуславець

Творчість ред.

Автор гуморесок «Який Сава, така й слава»[2] (1979), репортажів «На прощу до рідної землі» (1984, 2005), «Від Находки до Чернівців» (1988), «За рідним краєм і в раю скучно» (1998), «Судженого й конем не об'їдеш» (2016), збірок оповідань «Моя австралійська кума» (1991), «Чужина, чужина» (2009), а також друкувалася у журналах «Нові Дні» (Канада), «Березіль», «Дзвін» (Україна), газеті «Вільна Думка» та альманаху «Новий обрій» (Австралія).

Окремі видання ред.

Публікації в періодиці ред.

  • Богуславець Л. «Подорож до Італії (або подорож у юність)» // Новий обрій. Альманах. — Мельбурн, 1999. — Ч. 11. — С. 83-92.

Примітки ред.

  1. Олександра Ткач, на сайті Спілки письменників України. Архів оригіналу за 14 грудня 2011. Процитовано 21 листопада 2012.
  2. Деякі з них були також видані фірмою «Байда» у вигляді аудіокасети (аудіокниги) «Наше ґетто [Архівовано 16 жовтня 2021 у Wayback Machine.]» у виконанні авторки

Література ред.