Відкрити головне меню

Богусла́вець — село в Україні, в Золотоніському районі Черкаської області, центр сільської ради. Населення — 864 чоловіка.

село Богуславець
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Золотоніський район
Рада/громада Богуславецька сільська рада
Код КОАТУУ 7121581101
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1660 рік
Населення 864
Площа 2,847 км²[1]
Поштовий індекс 19762
Телефонний код +380 4737
Географічні дані
Географічні координати 49°42′30″ пн. ш. 32°09′03″ сх. д. / 49.70833° пн. ш. 32.15083° сх. д. / 49.70833; 32.15083Координати: 49°42′30″ пн. ш. 32°09′03″ сх. д. / 49.70833° пн. ш. 32.15083° сх. д. / 49.70833; 32.15083
Середня висота
над рівнем моря
104 м
Водойми річка Сухий Згар
Відстань до
обласного центру
29,3 (фізична) км[2]
Відстань до
районного центру
11 км
Найближча залізнична станція Богуславець
Відстань до
залізничної станції
1,5 км
Місцева влада
Адреса ради с.Богуславець,
Сільський голова Головко Віктор Петрович
Карта
Богуславець. Карта розташування: Україна
Богуславець
Богуславець
Богуславець. Карта розташування: Черкаська область
Богуславець
Богуславець
Мапа

Село розташоване на річці Суха Згар за 11 км на схід від районного центру — міста Золотоноша та за 1,5 км від залізничної платформи Богуславець.

ІсторіяРедагувати

Село виникло в середині 17 століття, перша згадка датована 1660 роком.

Стосовно походження назви села існує два перекази. У першому йдеться про те, що задніпрянські козаки перебралися через річку Згар і загрузли в болоті, а коли вибрались, полегшено зітхнули — «Слава Богу». Оселившись на цьому місці вони назвали село Богуславець. Стосовно іншого переказу гетьман Петро Дорошенко вивів козаків з Правобережжя і оселив на цьому місці.

У 17 — 18 століттях Богуславець був козацьким селом, котре належало Золотоніській сотні. За описами Київського намісництва у 80-ті роки 18 століття у селі було 67 дворів з населенням 280 чоловік. У селі тоді був дворянський маєток, 35 дворів належали виборним (заможним) козакам, два козацьким підпомічникам, 30 посполитим і козацьким підсусідкам.

На 1910 рік земським переписом у селі зафіксовано 1408 мешканців.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923—1933 та 1946–1947 роках.

280 мешканців села брали участь у боях радянсько-німецької війни, 60 нагороджені орденами й медалями. На їх честь в селі споруджено обеліск Слави, на братській могилі воїнів, що загинули при відвоюванні села споруджено пам'ятник.

Станом на початок 70-х років ХХ століття в селі розміщувалась центральна садиба колгоспу «Прогрес», за яким було закріплено 2,3 тисячі га сільськогосподарських угідь, в тому числі 2 тисячі га орної землі. Господарство спеціалізувалось на вирощуванні зернових і м'ясо-молочному тваринництві.

Також на той час працювали восьмирічна і дві початкові школи, будинок культури на 300 місць, бібліотека з фондом 7,3 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок, дитячі ясла, три магазини.

СучасністьРедагувати

У Богуславській школі діє музей Михайла Максимовича. Основу музейної колекції складають археологічні знахідки з місця колишньої садиби Тимківських, фотоматеріали з Прохорівки, виставка творів про Михайла Максимовича.

На території села діє СТОВ «Прогрес», утворене 12 січня 2000 року на базі колгоспу. Основний напрямок господарства — вирощування зерна, цукрових буряків і м'ясо-молочне тваринництво.

ПерсоналіїРедагувати

На хуторі Тимківщина, біля села, народився Максимович Михайло Олександрович (*3 вересня 1804 — †10 листопада 1873) — видатний український історик, філолог, етнограф, фольклорист, ботанік, поет і перший ректор Київського університету.

16 січня 1931 року в селі народився український поет Іван Семенович Дробний.

Природно-заповідний фондРедагувати

У селі розташована ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Липа Максимовича.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

  1. Хто є хто в Україні. Архів оригіналу за 16 січень 2008. Процитовано 11 квітень 2008. 
  2. maps.vlasenko.net(рос.)

ЛітератураРедагувати