Богомольця, 7/14

будинок у стилі конструктивізму

Будинок № 7/14 (будинок співробітників НКВС УРСР) — житловий будинок, розташований на вулиці Академіка Богомольця з поворотом на вулицю Пилипа Орлика.

Богомольця, 7/14
Наріжна частина

50°26′28″ пн. ш. 30°31′56″ сх. д. / 50.44136944447222248° пн. ш. 30.53246388891666641° сх. д. / 50.44136944447222248; 30.53246388891666641Координати: 50°26′28″ пн. ш. 30°31′56″ сх. д. / 50.44136944447222248° пн. ш. 30.53246388891666641° сх. д. / 50.44136944447222248; 30.53246388891666641
Статус пам'ятка архітектури та містобудування (охоронний номер № 338-Кв)
Статус спадщини пам'ятка архітектури місцевого значення України
Країна  Україна
Розташування Київ
Архітектурний стиль постконструктивізм і стримлайн
Архітектор Георгій Любченко
Будівництво 1934 — 1935
Адреса вулиця Академіка Богомольця, 7/14
Мапа

CMNS: Богомольця, 7/14 у Вікісховищі

Наказом Міністерства культури і туризму України № 747/0/16-06 від 7 вересня 2006 року внесений до обліку пам'яток містобудування й архітектури[1].

Будівництво і використання будівлі

ред.
 
«Емка» співробітників НКВС перед курдонером будинку № 7/14

Після перенесення в 1934 році столиці України з Харкова до Києва перевели установи й організації республіканського рівня. У столиці збільшився і штат НКВС. Відтак виникла потреба в забезпеченні співробітників каральних органів житлом. Тоді ж розпочалося зведення будинку за проєктом архітектора Георгія Любченка.

Будівництво не обійшлося без жертв. Коли копали траншеї під фундамент, провалилася земля і загинув будівельник[2].

Архітектура

ред.

Чотириповерхова, цегляна будівля на високому цоколі свого часу була найдовшою в Києві. Будинок завдовжки 430 метрів мав 17 секцій, 21 під'їзд і всього 177 квартир[3].

Монотонність й одноманітність сірого будинку проявляється у застосуванні стандартних планувальних і композиційних елементів, властивих конструктивізмові. Різноманітності додає великий курдонер. По його осі розташований тридільний прохід на подвір'я з аркою посередині. Принцип центрально-осьової симетрії вирішується збільшенням висоти будівлі до п'яти та шести поверхів у просторових композиційних вузлах. У наріжній частині на вулиці Пилипа Орлика протидіють горизонтальний і вертикальний ритми членування. На повороті вулиці Богомольця лівий фланг акцентується п'ятиповерховим наріжжям із заокругленим еркером і чотирма колонами на першому поверсі.

Пластику фасадів формують лоджії, балкони та еркери[1].

Критика

ред.

Водночас лунає критика щодо доцільності внесення будинку НКВС до державного реєстру пам'яток архітектури. Противники переконують, що подібні будівлі, які не мають ані історичної, ані архітектурної цінності, були зведені в радянську добу і перебудовані наприкінці XX сторіччя із цілковитою втратою автентичності. Статусом пам'ятки опосередковано звеличуються і співробітники органів масового терору, які безпосередньо причетні до знищення української інтелігенції, організації Голодомору в України і придушення національного руху. Наприклад, депутат Київської міської ради Юрій Сиротюк закликав керівництво Міністерства культури України і КМДА переглянути реєстр і вилучити об'єкти, що не мають впливу на розвиток культури, архітектури, містобудування чи мистецтва столиці[4].

Примітки

ред.
  1. а б Будинок на Богомольця, 7/14, 1999, с. 380.
  2. Прогулки по улице Богомольца в Киеве: любуемся памятником из кино и одним из самых длинных домов в городе. Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 27 грудня 2019.
  3. Найнезвичайніші будинки Києва: будинок-змія і двори-стільники. Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 27 грудня 2019.
  4. Мінкульт захищає будинки сталінських катів. Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 27 грудня 2019.

Джерела

ред.