Боговитини

родина шляхетного походження

Богови́тини, Богови́тинови, Богови́тиновичі — руський (український, білоруський) боярський, панський рід у Великому князівстві Литовському та згодом у Короні Польській (на Волині й Берестейщині), гербу Корчак та Пелікан.

Корчак
Деталі
Перша згадка 1142 р.
Роди
Пелікан
Деталі
Ранні версії 7 березня 1564
Використання 49 родів

Відомості ред.

Українсько-білоруський шляхетський рід Боговитинів або ще Боговитиновичів започаткував пан Боговитин, руський вельможа, який жив у першій половині XV ст. Засновник роду був відомим під особистим ім'ям, а його діти користувалися його патронімом. Онуки, уживаючи той самий патронім у родовому відмінку, надали йому характеру прізвища. З часом суфікс -ович відпав і родова назва стала співзвучною з ім'ям предка.

Рід Боговитинів становив одне з відгалужень відомої геральдичної спільноти Корчаків, але приблизно на початку XVI ст. виклопотали собі у Священній Римській імперії ще один герб. До середини XVII ст. в роду змінилося 7 поколінь, які за відомими джерелами репрезентують 76 осіб.

Матримоніальні зв'язки з князівськими родами Сангушків, Чорторийських, Пронських, Масальських та провідними боярськими родами Волині засвідчують високий статус Боговитиновичів у тогочасному соціумі. За час існування роду через його руки пройшло понад 180 поселень. Найбільше на Волині (98 поселень), на Берестейщині — 59, у Новогродському й Троцькому воєводствах — по 10. Найдавніші володіння лежали у Кременецькому, Берестейському та Троцькому воєводствах. Значна частина маєтностей походила з вислуг. Найбільша активність роду припала на першу половину XVI ст. (час діяльности Лева Боговитиновича, Михайла-Богуша та Івана Боговитиновичів і Боговитина Петровича Шумбарського), також наприкінці XVI ст. (Адам та Анрій Климентовичі, Вацлав Павлович та Михайло Іванович). В останні десятиліття існування роду найпомітнішою постаттю за обсягом володінь була Марія Ярмолинська з Шумбарської гілки Боговитиновичів.[1]

Представники роду Боговитинів відомі за назвами поселень Колесники, Кутень, Шумськ і Шумбар. Згодом вони почали додавати до своїх прізвищ відповідні й відносні прикметники: Колесницькі, Кутенські, Шумські, Шумбарські. Крім того з кінця XVI ст., представники цього роду почали додавати компонент, похідний від назви підляського маєтку Козеради в Берестейському воєводстві (у формах Козерадський та Козерад). Нині Козеради — це село Костянтинів (пол. Konstantynów), Ґміна Константинув, Більський повіт.[2]

Польський історик Александер Яблоновський відносив Боговитиновичів до литовського походження, однак сучасні українські історики заперечують таке твердження.

Представники роду ред.

Інші представники:

Примітки ред.

  1. а б Собчук В.Д. (2014). «Від коріння до корони» (українська) . Кременець. с. 257—258.
  2. Історія с. Шумбара Шумського району Тернопільської області. Архів оригіналу за 30 січня 2016. Процитовано 24 січня 2016.
  3. Левицький О. Сім'я і побут українців у XVI ст. // На переломі. — К. : Україна, 1994. — С. 220. — ISBN 5-319-01070-2.
  4. а б Левицький О. Сім'я і побут українців у XVI ст. // На переломі… — С. 194.
  5. Książęta Czartoryscy (01)[Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  6. 23. Жовтня 2 — Запис про позов п. Федором Боговитиним пп. Михайла та Бенедикта Боговитинів у справі розподілу спадкового маєтку Литовищі та наїзд на Залузькі і Кутенські землі [Архівовано 4 лютого 2015 у Wayback Machine.].
  7. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… [Архівовано 25 травня 2015 у Wayback Machine.] — T. 4. — S. 80. (пол.)
  8. Там само. — С. 228.
  9. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — 1900. — Cz. 1. — T. 3. — S. 270. (пол.)

Джерела ред.

Посилання ред.