Вержбицький Богдан Володимирович

Богдан Вержбицький
Ім'я при народженні	Богдан Володимирович Вержбицький
Дата народження	14 серпня 1947 (76 років)
Місце народження	Львів, УРСР
Національність	українець
Громадянство	УРСР; Україна
Професія	кінооператор, сценарист
Alma mater	Київський державний інститут театрального мистецтва
IMDb	ID 0895136
Нагороди та премії
	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Богдан Володимирович Вержбицький (нар. 14 серпня 1947, Львів, Українська РСР) — радянський, український кінооператор, сценарист та педагог, завідувач кафедри кінотелеоператорства Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вержбицький.

Член Національної спілки кінематографістів України з 1985, член Правління НСКУ з 2013 року^[1], голова комісії з кіноосвіти Секретаріату Правління НСКУ^[2]. Заслужений діяч мистецтв України (1996)^[3]. Члени експертної ради з присудження Премії Національної спілки кінематографістів України^[4]. Член Експертної комісії для оцінки проектів на здобуття гранту Президента України у галузі кінематографії з 2015 року^[5]. Член Української кіноакадемії^[6]. Член Комітету з Державної премії України імені Олександра Довженка з 2013 року^[7].

Життєпис ред.

Богдан Вержбицький народився 14 серпня 1947 року в місті Львові. У 1978 році закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва, майстерня Олександра Ітигілова та Сергія Лисецького).

З 1978 — оператор-постановник Київської кіностудії імені О.Довженка.

З 1992 — викладач Інституту екранних мистецтв (Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого). Завідувач кафедри кінотелеоператорства з 2004 року, доцент.

У 1997–2000 роках працював у ТРК «Студія 1+1».

Фільмографія ред.

«Ранок за вечір мудріший» (1981, другий оператор у співавт.)

Оператор-постановник

1982 — «Побачення» (реж.: О. Ітигілов)
1983 — «Голос пам'яті» (реж.: В. Жилко)
1983 — «Миргород та його мешканці» (реж.: Михайло Іллєнко)
1985 — «Кожен мисливець бажає знати...» (реж.: Михайло Іллєнко)
1986 — «Першоцвіт» (реж.: В. Жилко^[8])
1987 — «Філер» (реж.: Роман Балаян^[9])
1988 — «Передай далі...» (у співавт. з В. Іллєнком; реж.: Вадим Іллєнко)
1990 — «Відьма» (реж. Галина Шигаєва)
1994 — «Очікуючи вантаж на рейді Фучжоу біля пагоди» (реж.: Михайло Іллєнко)
1998 — «Два місяці, три сонця» (реж.: Роман Балаян)
2002 — «Шум вітру» (у співавт. з Е. Тімліним; реж.: Сергій Маслобойщиков^[10])
2004 — «Ніч світла» (реж. Роман Балаян^[11])
2005 — «Люди Майдану/People from Maydan. NEVSEREMOS!» (документальний, у співавт. з М. Гончаренком та Віктор Кабаченком; реж.: Сергій Маслобойщиков)
2005 — «Жар-птиця» (фільм-балет, реж.: Андріс Лієпа, Росія)
2008 — «Райські птахи» (реж.: Роман Балаян)
2008 — «Право на Надію» (у співавт., реж.: Тарас Ткаченко)
2008 — «Україна. Становлення нації» (4 с. док. фільм; у співавт., реж.: Єжи Гофман)
2009 — «Чорта з два» (реж.: Сергій Маслобойщиков^[12])
2009 — «Снігур» (реж.: Наталія Іванова)
2014 — «Далі буде» (документальний, реж.: Михайло Іллєнко^[13])
2015 — «Український Аргумент» (реж.: Сергій Маслобойщиков^[14])

Співавтор сценарію фільму «Сьомий маршрут» (1997).

Фестивалі та премії ред.

2002: Лауреат премії ім. Олександра Княжинського кінофестивалю «Кіношок» за найкращу операторську роботу («Шум вітру»)^[15]
2002: V МКФ «Бригантина» (Бердянськ): Приз в номінації «Найкраща операторська робота» («Шум вітру»)
2005: КФ «Золотий Витязь» (м. Челябінськ) — Приз «За найкращу операторську роботу» («Ніч світла», 2004)
2019: Орден «За заслуги» III ст.^[16]

Публікації ред.

Богдан Вержбицький. Композитинг у цифровому кінематографі. Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. 2016. Вип. 18. С. 108—114.
Богдан Вержбицький. «Соціально небезпечні елементи» в радянському кіно. Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. 2015. Вип. 17. С. 99-104
Богдан Вержбицький. «Маловідомі герої „Наполеона“ (Слов'янський слід у культурній спадщині Франції)». Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. 2015. Вип. 16. С. 67-74.^[17].
Богдан Вержбицький. «Діаманти кольору граната». Науковий збірник «Сергій Параджанов і Україна», упорядник Лариса Брюховецька. 2014. с. 288. ISBN 978-966-518-650-2^[18].

Примітки ред.

Посилання ред.

Вержбицький Богдан Володимирович «Енциклопедія Сучасної України»
Вержбицький Богдан Володимирович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Богдан Вержбицький на сайті IMDb (англ.)
Вержбицький Богдан «KINO-КОЛО»
Фільмографія на kino-teatr.ru(рос.)

[1] Склад Правління НСКУ, обраний на VI (XII) З'їзді НСКУ

[2] Підсумки засідання Секретаріату Правління НСКУ 27 листопада 2015 року

[3] Кафедра кінотелеоператорства

[4] Лауреати Премії НСКУ найкращим українським фільмам 2013 року

[5] Держкіно оприлюднило результати конкурсу на здобуття гранту Президента

[6] Сформовано список членів Української кіноакадемії

[7] Зміни у складі Комітету з Державної премії імені Олександра Довженка [Архівовано 2017-12-14 у Wayback Machine.] // Сайт Державного агенства України з питань кіно, 21/05/2013

[8] Жилко Лариса на сайті Національної спілки кінематографістів України

[9] Філер [Архівовано 14 грудня 2017 у Wayback Machine.] «Національна кіностудія імені Олександра Довженка»

[10] Шум вітру «Національний центр Олександра Довженка»

[11] 15 квітня, п'ятниця, Синій зал

[12] «Чорта з два» — прем'єра на «Інтері»!

[13] Михайло Іллєнко виклав свою стрічку «Далі буде» на YouTube

[14] «Український Аргумент» у «Лірі»

[15] Призери Кіношоку-2002 — Відкритий фестиваль кіно «Кіношок» [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.](рос.)

[16] Указ Президент України від 8 листопада 2019 року № 834/2019 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва»

[17] Богдан Вержбицький. «Маловідомі герої „Наполеона“ (Слов'янський слід у культурній спадщині Франції)»

[18] Брюховецька упорядкувала науковий збірник «Сергій Параджанов і Україна»

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[16]

[17]

[18]