Богдан Іван Гаврилович

український радянський борець та український тренер

Іва́н Гаври́лович Богдан (29 лютого 1928, Дмитро-Білівка, Миколаївська область, УРСР, СРСР25 грудня 2020) — перший серед українських борців олімпійський чемпіон у важкій вазі, заслужений майстер спорту, заслужений тренер України, підполковник запасу.

Іван Гаврилович Богдан
Богдан Іван Гаврилович.jpg
Загальна інформація
Громадянство Україна Україна
Місце проживання Київ
Народження 29 лютого 1928(1928-02-29) (93 роки)
Дмитро-Білівка
Смерть 25 грудня 2020(2020-12-25)[2] (92 роки)
Спорт
Країна Україна
Вид спорту боротьба
Дисципліна греко-римська боротьба
Тренери В. Бровченко
Участь і здобутки
Світові змагання Чемпіон світу 1958, 1961
Національні змагання Чемпіон СРСР 1958, 1959, 1961
Олімпійські ігри 1960 Рим — чемпіон
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден «За заслуги» II ступеня Орден «За заслуги» III ступеня
Заслужений майстер спорту СРСР
Заслужений майстер спорту СРСР
Заслужений тренер України
Орден Трудового Червоного Прапора
Орден «За заслуги» ІІ ступеня

Почесний Орден НОК України[1]
Греко-римська боротьба
Золото 1960 Рим Греко-римська боротьба

ЖиттєписРедагувати

Змалку працював в колгоспі, був і їздовим, і в кузні працював, на тракторі — весь час трактористи просили прокручувати корбу. На призовній комісії в Радянську армію при видиху зламав спірометра. В армії не бажав професійно займатися спортом, але генерал викликав та наказав брати участь в спартакіаді, зайняв в частині перше місце, в окрузі друге.

Займатися боротьбою почав 1950 року, тренувався у В. Бровченка. На першості Збройних сил СРСР стає третім.

Закінчив школу тренерів та інститут фізкультури.

1952 року стає чемпіоном УРСР, виграв по балах у екс-чемпіона СРСР Івана Толмачова (свого часу представляв «Спартак» (Одеса).

1953 здобуває перші місця на двох чемпіонатах УРСР — по греко-римській та вільній боротьбі. Того ж року дебютує на першості СРСР, посів третє місце. У поєдинку Швеція — СРСР не програв родоначальнику важковика в сучасному вигляді Бертілю Антонссону — в двох зустрічах дві нічиї.

На Римській олімпіаді у фінальному поєдинку зустрівся також із шведським спортсменом — Рагнаром Свенссоном.

На відкритті Московських Олімпійських ігор ніс факела з олімпійським вогнем.

Займався боротьбою до сорока років. Викладав в суворовському училищі, працював начальником футбольної команди, 12 років — директором армійської СДЮШОР (Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву).

Тренував дворазового олімпійського чемпіона О. Колчинського.

ОсобистеРедагувати

Під час праці в селі, як переважна більшість тодішньої молоді, і курив, і вживав алкоголь. Коли почав займатися спортом, сам собі дав обіцянку — вип'є тільки після світової першості. Вісім років тримав слово і вжив вино 1958 року в Будапешті.

На початку 1990-х змушено продав олімпійську медаль, аби не втратити житла.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати