Блакитні великоамплітудні пульсатори
Блакитні великоамплітудні пульсатори (БВАП ) — запропонований клас пульсуючих змінних зірок. Надзвичайно рідкісний тип зір. З досліджених близько мільярда зірок в рамках експерименту з оптичним гравітаційним лінзуванням (OGLE), відомо лише лише 14 зір БПВА.
Відкриття ред.
Блакитні великоамплітудні пульсатори були виявлені групою астрономів з Варшавського університету. Їх відкриття опубліковано в журналі Nature Astronomy у червні 2017 року. Відкридтя відбулось під час пошуку змінних зір у 2013 році з періодом, коротшим за одну годину, була виявлена зірка з періодом 28,26 хвилини та попередньо класифікована як змінна δ Scuti, хоча вона мала надзвичайно велику амплітуду та короткий період[1][2].
Під час дослідження понад мільярда зір Чумацького Шляху, що було в ході проекту OGLE, виявили ще 13 зір БПВА зі схожими властивостями: періоди 22 - 39 хвилин; амплітуди ближнього інфрачервоного випромінювання 0,19 - 0,36 зоряної величини; дуже блакитний, що вказує на температуру близько 30 000 К; і менші за зорі головної послідовності такої температури[2].
Характеристики ред.
Для зірок цього типу БВАП характерні зміни яскравості на кілька десятків відсотків у середньому за півгодини (між 20-40 хвилинами)[3]. Детальний аналіз результатів спостережень підтверджує, що об’єкти БВАП мають температуру близько 30 000 °C, а причиною змін яскравості є пульсація. Модель конструкції схожа на моделі гігантських зір - 96% маси зосереджено в ядрі, що має лише 20% радіуса всієї зорі. Решта маси являє собою злегка гофровану оболонку, яка пульсує у швидкому ритмі - звідси велика амплітуда відблиску[4].
На даний момент теорія лише пояснює, як побудовані зорі БВАП і як змінюється їх яскравість, тоді як існують лише гіпотези щодо формування таких зір. Одна з гіпотез полягає в тому, що ці зорі повинні були втратити значну частину своєї маси в якийсь момент своєї еволюції, щоб бути такими ж гарячими, як зараз. Вчені припускають, що така конфігурація не може виникнути в результаті еволюції самотньої зірки, і однією з можливостей є, наприклад, проходження зорі в околицях надмасивної чорної діри до центру галактики. Тоді чорна діра може позбавити зорю зовнішнього шару; але, як припускають вчені, такий сценарій дуже малоймовірний. Інша більш вірогідна гіпотеза передбачає, що ці об'єкти можуть утворитися після злиття двох зір невеликої маси[4].
Примітки ред.
- ↑ Pietrukowicz, P.; Dziembowski, W. A.; Mróz, P.; Soszyński, I.; Udalski, A.; Poleski, R.; Szymański, M. K.; Kubiak, M.; Pietrzyński, G.; Wyrzykowski, Ł.; Ulaczyk, K.; Kozłowski, S.; Skowron, J. (2013). Large Variety of New Pulsating Stars in the OGLE-III Galactic Disk Fields. Acta Astronomica. 63 (4): 379. arXiv:1311.5894. Bibcode:2013AcA....63..379P.
- ↑ а б Pietrukowicz, Paweł; Dziembowski, Wojciech A.; Latour, Marilyn; Angeloni, Rodolfo; Poleski, Radosław; Di Mille, Francesco; Soszyński, Igor; Udalski, Andrzej; Szymański, Michał K.; Wyrzykowski, Łukasz; Kozłowski, Szymon; Skowron, Jan; Skowron, Dorota; Mróz, Przemek; Pawlak, Michał; Ulaczyk, Krzysztof (2017). Blue large-amplitude pulsators as a new class of variable stars. Nature Astronomy. 1 (8): 0166. arXiv:1706.07802. Bibcode:2017NatAs...1E.166P. doi:10.1038/s41550-017-0166. S2CID 119046000.
- ↑ Blue large-amplitude pulsators as a new class of variable stars. University of Warsaw.
- ↑ а б BLAPs – a new class of pulsating stars. University of Warsaw. Процитовано 4 вересня 2017.