Відкрити головне меню

Битви біля Ізонцо (італ. Battaglie dell'Isonzo) — серія битв між італійськими та австро-угорсько-німецькими військами на північному сході Італії в районі річки Ізонцо під час Першої світової війни. Загалом у період з травня 1915 до жовтня 1917 року сталося 12 битв.

Битви біля Ізонцо
Battaglie dell'Isonzo
Італійський фронт
BASA-1221K-1-56-17.jpg
Австро-угорська піхота атакує італійські позиції. Італійський фронт
Координати: 46°03′00″ пн. ш. 13°33′00″ сх. д. / 46.05000000002777227336991928° пн. ш. 13.5500000000277776024404375° сх. д. / 46.05000000002777227336991928; 13.5500000000277776024404375
Дата: 23 травня 1915 — 27 жовтня 1917
Місце: річка Ізонцо, Королівство Італія
Результат: п'ять разів перемога Італії
три рази результат спірний
три перемоги Австро-Угорщини й вирішальна перемога Четверного Союзу
Сторони
Антанта:
Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія
Четверний Союз:
Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Німецька імперія Німецька імперія
Командувачі
Італія Віктор Емануїл III
Італія Луїджі Кадорна
Італія П'єтро Фругоні
Італія Луїджі Капелло
Італія Еммануїл Філіберт д'Аоста
Австро-Угорщина Франц Конрад фон Гетцендорф
Австро-Угорщина Артур Арц фон Штрауссенбург
Австро-Угорщина Світозар Бороєвич
Австро-Угорщина Венцель фон Вурм
Австро-Угорщина Ойген Австрійський
Австро-Угорщина Франц Рор фон Дента
Австро-Угорщина Густав фон Войка
Австро-Угорщина Александр фон Кробатін
GERimp Отто фон Белов
Військові формування
Італія 2-га армія
Італія 3-тя армія
Австро-Угорщина 5-та армія
Втрати
950 151 520 532

ІсторіяРедагувати

У 1915 році на момент вступу Італії в Першу світову війну поблизу кордону між Королівством та Австро-Угорщиною з півночі на південь до Адріатичного моря текла річка Ізонцо завдовжки 100 км, яка сьогодні знаходиться в сучасній Словенії. З обох берегів вона була оточена узвишшями та горами, що становили природний бар'єр для просування військ для обох сторін. Однак, з огляду на географічне розташування австрійсько-італійського кордону того часу, який на 400-кілометровому фронті простягався високими горами, де майже всюди панували австро-угорські війська, єдиним відносно доступним напрямком для проведення італійцями військових операцій був район поздовж річки Ізонцо. Австро-угорське командування усвідомлювало значення цього регіону, й ще до приєднання Риму до Антанти вжило серйозних заходів щодо зміцнення цього природного рубежу.

Річка Ізонцо цілковито проходила в межах Австро-Угорщини паралельно з кордоном з Італією, від проходів Вршич і Преділ в Юлійських Альпах до Адріатичного моря, різко розширюючись за кілька кілометрів на північ від Горіції, відкриваючи тим самим вузький коридор між Північною Італією і Центральною Європою, що проходить через Віпавську долину і відносно низький північно-східний край Карстового плато до внутрішньої Країни і Любляни. Коридор також відомий як «Любляна брама».

Керівник італійського Генерального штабу Луїджі Кадорна вважав, що землі від Горіції до Трієста є найзручнішим плацдармом для проведення наступальних операцій на прибережній рівнині на схід від нижнього краю Ізонцо. Також він розраховував, що італійська армія спроможна завдати удару далі на північ і обійти гори з обох боків річки, щоб вийти австро-угорцям у тил.

Італійський головнокомандувач не розраховував, що проведення операції в секторі Ізонцо буде легкою справою. Він добре знав, що річка схильна до затоплення — і справді протягом 1914—18 мали місце рекордні опади. Крім того, під час наступу на північ італійська армія зіткнулася з дилемою: для того, щоб безпечно перетнути Ізонцо, потрібно було нейтралізувати австро-угорських захисників, що тримали оборону в горах над місцевістю; а для того, щоб нейтралізувати ці сили, італійські війська спочатку повинні були перетнути річку — перешкоду, яку італійці так і не змогли здолати.

Починаючи з травня 1915 року італійські війська здійснили неодноразову спробу прорвати оборону австро-угорських військ на цьому напрямку, і до осені змогли прорватися тільки на глибину 1,5-2 км. На жовтень 1917 року лише невеликий клаптик землі був захоплений італійцями, порт Трієст вони так і не змогли здобути, як це планувалося ще в 1915 році. Більш того в останній 12-й битві біля Ізонцо, австро-німецька армія завдала нищівної поразки італійцям, завдавши несподіваного удару по їхній обороні. Італійська армія виявилася абсолютно неготовою до оборонних дій, у зв'язку з виснажливими бойовими діями в одинадцяти попередніх боях при Ізонцо, тому вони практично в паніці відступили до річки П'яве.

 
Австрійські солдати у траншеях
 
Постачання австрійських військ через перевал Вршич. Ізонцо
 
Австро-угорські війська форсують Ізонцо. 1917
Битви біля Ізонцо
Битва Початок Кінець Втрати італійців Втрати австро-угорців Результат битви
1915
Перша битва при Ізонцо 23 червня 1915 7 липня 1915 15 000 10 000 Перемога австро-угорської армії
Друга битва при Ізонцо 18 липня 1915 3 серпня 1915 41 800 46 600 Перемога італійської армії
Третя битва при Ізонцо 18 жовтня 1915 3 листопада 1915 66 998 41 847 Перемога австро-угорської армії
Четверта битва при Ізонцо 10 листопада 1915 2 грудня 1915 49 500 32 100 Перемога австро-угорської армії
1916
П’ята битва при Ізонцо 9 березня 1916 15 березня 1916 1 882 1 985 Невизначений результат
Шоста битва при Ізонцо 6 серпня 1916 17 серпня 1916 51 000 42 000 Перемога італійської армії
Сьома битва при Ізонцо 14 вересня 1916 18 вересня 1916 17 000 15 000 Невизначений результат
Восьма битва при Ізонцо 10 жовтня 1916 12 жовтня 1916 55 000 38 000 Невизначений результат
Дев’ята битва при Ізонцо 31 жовтня 1916 4 листопада 1916 39 000 33 000 Перемога італійської армії
1917
Десята битва при Ізонцо 10 травня 1917 8 червня 1917 150 000 75 000 Мінімальний успіх італійської армії
Одинадцята битва при Ізонцо 18 серпня 1917 12 вересня 1917 158 000 115 000 Перемога італійської армії
Дванадцята битва при Ізонцо або
Битва при Капоретто
24 жовтня 1917 19 листопада 1917 305 000 70 000 Вирішальна перемога австро-німецьких військ. Завершення кампанії на Ізонцо

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

Виноски
Джерела

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати