Битва під Фокшанами — битва 1 серпня 1789 під час Московсько-Османської війни (1787—1792) на кордоні Молдови та Валахії, в якій об'єднані сили Московщини та Австрійської монархії завдали поразки військам Османськї імперії під командуванням Великого візира Юсуф Паші. У битві з османського боку брали участь мобілізовані групи молдовських аристократів, а в московські війська були широко кооптовані українські підрозділи малоросійського козацтва, Чернігівський гусарський та Стародубський гусарський полки, зокрема бунчуковий товариш Степан Ширай.

Битва під Фокшанами
Російсько-турецька війна (1787—1792)
Битва під Фокшанами

Битва під Фокшанами
Координати: 45°42′00″ пн. ш. 27°10′47″ сх. д. / 45.7000000000277779577118054° пн. ш. 27.17972222225000323° сх. д. / 45.7000000000277779577118054; 27.17972222225000323
Дата: 1 серпня 1789 року
Місце: Фокшани, сучасна Румунія
Результат: Перемога Росії та Австрії
Сторони
Османська імперія Османська імперія Flag of Russia.svg Російська імперія,
Австрійська імперія Австрійська імперія
Командувачі
Осман-паша Суворов Олександр Васильович,
Фрідріх Саксен-Кобург
Військові сили
30 000 австрійці — 12 000
росіяни — 7 000
Втрати
1 600 вбито,
12 гармат
400 вбито

ПередумовиРедагувати

Габсбурзька монархія, союзник Московщини, направила корпус (12 000 чоловік) під командуванням фельдмаршала принца Фрідріха Кобурга, який розташовувався вздовж річки Серет, на допомогу московському загону Суворова у числі 7 000 чоловік, який розташовувався між річками Прут і Серет.

Перебіг битвиРедагувати

 
Битва під Фокшанами

Армія Османської імперії (30 000 чоловік) під командуванням Османа-паші, зосереджена в районі Браїлова, розташовувалась у двох пунктах — біля переправи через річку Путна (13 км на північ від Фокшан) та в укріпленому таборі біля Фокшан, конролюючи рух противників з північного заохду та з північного сходу. Намагаючись розбити своїх противників по черзі, турецьке командування в середині липня почало висувати армію на північ, щоб завдати першого удару по австрійській армії, яка розташовувалась поблизу Аджуда. Фрідріх Кобург наказав Суворову з'єднатися із австрійськими військами. Залишивши декілька кавалерійських та піхотних підрозділів біля Бирлада, Суворов головними силами здійснив форсований перехід (60 км за 28 годин) і увечері 28 липня прибув до Аджуда.

Ранком 30 липня австрійсько-суворовський загін перейшов у наступ. 31 липня він відкинув авангард турецького корпуса за річку Путна, переправився через неї та 1 серпня атакував корпус Османа-паші в такому порядку: піхота — в дві лінії батальйонних каре, кіннота — позаду них у розгорнутому строю. Після короткої артилерійської підготовки австрійські війська стрімко атакували турецький табір і після запеклого бою здобули його. Воїни Османської армії, переслідувані кіннотою, далі чинили опір, засівши у монастирі. За 2 години австрійські війська штурмом здобули монастир святого Іоанна. До 16:00 австрійська перемога була повною. Однак союзникам не вистачало необхідних ресурсів для переслідування турків, і вони не наважувались вдаватися далі на османську територію.

Внаслідок битви Осман-паша втратив майже 1 600 вояків і 12 гармат, австрійські війська та їх союзники із числа московитів та українців — до 400 чоловік. Задум командування Османської армії роз'єднати загони інтервентів та розбити їх поодинці не був утілений у життя.

НаслідкиРедагувати

Розбитий Осман-паша був вигнаний із Молдови, тож наступник Юсуф паші на посаді великого візира - Ценазе Хасан-паша - сформулював нову стратегію. У вересні він сам очолив похід 100 000 війська проти австро-московських союзників. Але Суворов знову об’єднав зусилля з Кобургом, і обидва генерали здобули чергову перемогу у Битві при Римнику. Ці поразки засвідчили кризу османської армії, яка хоча й мала потужну кінноту, але принципи мобілізації безнадійно застаріли.

ДжерелаРедагувати

  • Black, Jeremy. The Cambridge Illustrated Atlas of Warfare: Renaissance to Revolution, 1492-1792. Cambridge: Cambridge University Press, 1996.
  • Criste, O., Kriege under Kaiser Josef II. Vienna: K.u.K. Kriegsarchivs, 1904. Nafziger Collection, http://usacac.army.mil/cac2/CGSC/CARL/nafziger/789GAA.pdf, http://usacac.army.mil/cac2/CGSC/CARL/nafziger/789HAA.pdf (accessed December 20, 2017).
  • Field, Jacob F. "Focsani, 1 August 1789", R.G. Grant, ed., 1001 Battles that Changed the Course of History. New York: Universe Publishing, 2011.
  • Onacewicz, Wlodzimierz. Empires by Conquest. Fairfax: Hero Books, 1985.
  • Nicolle, David, and Angus McBride. Armies of the Ottoman Empire, 1775-1820. London: Osprey, 1998.
  • Tucker, Spencer C., ed. "Aleksandr Vasilievich Suvorov", A Global Chronology of Conflict: From the Ancient World to the Modern Middle East. ABC-CLIO, 2010.
  • Советская военная энциклопедия / под ред. Н. В. Огаркова. — М.: Воениздат, 1979. — Т. 8. — 678 с. — (в 8-ми т). — 105 000 экз. (рос.)