Відкрити головне меню

Битва при Херонеї — битва 2 серпня 338 до н. е. в Греції під селищем Херонея в Беотії, під час якої македонський цар Філіпп II розбив об'єднану армію грецьких міст-держав, основу якої становили афіняни та фіванці.

Битва при Херонеї
Вивищення Македонії
Battle of Chaeronea, 338 BC.png
Битва при Херонеї: сили супротивників
Дата: 2 серпня 338 до н. е.
Місце: Херонея, Беотія, Греція
Результат: рішуча перемога Македонії
Територіальні зміни: Македонія встановлює гегемонію над грецьким світом
Сторони
Стародавня Македонія Стародавні Афіни, Фіви та союзники.
Командувачі
Філіпп ІІ Македонський,
Александр Македонський
Харес Афінський,
Лісікл Афінський,
Феаген Беотійський
Військові сили
30 000 піхотинців,
2 000 кінноти
35 000
Втрати
1500 загиблих ~1 000 загиблих, ~2 000 полонених

Зміст

Сили супротивниківРедагувати

Діодор Сицилійський назвав чисельність македонського війська в 30 тисяч піхотинців і 2 тисячі кінних воїнів. За його словами греків було менше[1]. Однак Юстин вважає навпаки, що греків було набагато більше[2].

Дослідники вважають, що сили супротивників були приблизно рівними на підставі наступної оцінки: Плутарх написав про Демосфена:

… він згуртував для боротьби з Македонією майже всі держави, так що виявилося можливим набрати військо в 15 000 піших і 2000 вершників, — крім загонів громадян, — і кожне місто охоче вносив гроші для сплати платні найманцям.[3]

Згідно зі свідченнями Діодора, за 60 років до битви при Херонеї Афіни могли зібрати армію в 20 тисяч гоплітів і 500 кінних[1]. До цього числа треба додати сили Фів, які споряджали в ті ж часи армію до 7 000 гоплітів і 700 вершників[4]. Згідно з папірусом, знайденим в Оксірінху в 1907 році, беотійці з Фівами в першій половині 4 століття до н. е. могли виставити 11 тисяч гоплітів і 1 100 вершників[5].

Хід битвиРедагувати

В античних джерелах не збереглося детального опису битви. Серед авторів найбільш докладно розповів про хід битви Діодор Сицилійський:

«Дочекавшись прибуття союзників, Філіпп рушив маршем в Беотію з 30 тисячами піхоти і більше, як 2 тисячами кінноти. Обидві сторони рвалися в бій, але Філіпп мав більше солдатів і кращих полководців. На одному фланзі він поставив командувати сина Александра і з ним найкращих воєначальників, а інший фланг очолив сам, підрозділи розставив по місцях. У супротивника один фланг складався з афінян, інший з беотийців. Бій тривав довгий час без переваги будь-якої сторони, багато хто загинув і надія на перемогу надихала обидві сторони. Александр перший прорубав собі шлях через лад ворогів, перемігши багатьох. Такий же успіх супроводжував й його товаришів, відтак у суцільному фронті ворога зазіяли проломи. Довелося ще нагромадити гори трупів, перш ніж Александр примусив ворога тікати. Цар зі свого боку спочатку затіяв ризикований відступ, потім натиснув на супротивника і змусив його тікати. Більше тисячі афінян попадали в битві, не менше двох тисяч захоплено в полон. Також багато загинуло беотійців, і чимало їх потрапило в полон.[6]»

На підставі мізерних свідоцтв Діодора і Поліена[7] можна відновити приблизний хід подій. Цар Філіпп довірив вісімнадцятирічному Александру командувати кіннотою на лівому фланзі, сам же керував фалангою. Знаючи палкість афінян в бою, Філіпп вирішив спочатку вимотати їх. Початкова позиція греків була вигідною, річка прикривала їх фланг з одного боку, пагорб прикривав з іншого. За наказом Філіппа фаланга зімкнула ряди і, прикриваючись щитами, стала повільно відступати. Прийом цей був відпрацьований ще в боях з фракійцями. Афіняни кинулися вперед. Коли ряди атакуючого війська вийшли зі строго ладу і вийшли на рівнину, Філіпп кинув фалангу в наступ. До цього моменту і кіннота Александра увірвалася в утворені проломи між загонами греків, а у Філіппа з'явилася можливість оточити противника. Впавши духом, більшість греків тікала. Біг і знаменитий афінський оратор і політик Демосфен, зусиллями якого була організована антимакедонська коаліція грецьких міст. Після перемоги у нестямі від радості Філіпп влаштував бенкет просто на полі бою серед неприбраних тіл загиблих воїнів.

Після битвиРедагувати

 
Фотографія лева, встановленого фіванцями при Херонеї

У битві при Херонії загинула вся добірна дружина, так званий, Священний загін із Фів, із 300 фіванських юнаків, які зневажили втечу. Їх стійкості дивувалися вороги і пліткували, що узи братерства і військова доблесть дружини скріплені чоловічою любов'ю. Афіни засудили свого полководця Лісікла до смерті, а скорботні Фіви на місці битви спорудили 5-метровий мармуровий монумент, що зображує пораненого лева. У 1818 році в ході археологічних розкопок виявили уламки гігантського лева, там же пізніше знайшли останки 254 воїнів, полеглих за свободу Еллади.

Юстин продовжує:

«Афінянам, які виявили особливу ворожість по відношенню до нього, він без викупу повернув полонених, передав тіла вбитих для поховання та навіть запропонував їм зібрати всі останки і покласти їх у гробниці предків… З фів'ян Філіпп, навпаки, взяв викуп не тільки за полонених, але навіть за право поховати полеглих. Найвиднішим громадянам він звелів відрубати голови, інших він відправив у вигнання, а майно всіх їх забрав собі[8]

Плутарх наводить анекдот: коли афіняни, відпущені без викупу Філіппом, зажадали назад також свої плащі і ковдри, цар не розсердився, а з насмішкою сприйняв прохання переможених:

«Ці афіняни уявили, ніби програли нам партію в кості!»

ПриміткиРедагувати

  1. а б Диодор. Историческая библиотека. 15.29
  2. Юстин. История Филиппа. 9.3
  3. Плутарх. Сравнительные жизнеописания: Демосфен
  4. Плутарх. Сравнительные жизнеописания: Пелопид
  5. Аноним из Оксиринха
  6. Диодор. Историческая библиотека. 16. 86-87
  7. Полиен. Военные хитрости. 4.2.2
  8. Юстин, «История Филиппа», 9.4

ПосиланняРедагувати