Бистріївка (Бердичівський район)

село в Україні, у Вчорайшенській сільській територіальній громаді Бердичівського району Житомирської області

Бистрі́ївка (раніше — Бистрівка) — село в Україні, у Вчорайшенській сільській територіальній громаді Бердичівського району Житомирської області. Кількість населення становить 522 особи (2001). У 1923—59 та 1966—2018 роках — адміністративний центр однойменної сільської ради.

село Бистріївка
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Бердичівський район
Громада Вчорайшенська сільська громада
Код КАТОТТГ UA18020050020064724
Облікова картка с. Бистріївка
с. Бистріївка (до 2018 р.) 
Основні дані
Засноване 1611
Населення 522 (2001)
Площа 2,61 км²
Густота населення 223,75 осіб/км²
Поштовий індекс 13612
Географічні дані
Географічні координати 49°50′21″ пн. ш. 29°16′03″ сх. д. / 49.83917° пн. ш. 29.26750° сх. д. / 49.83917; 29.26750Координати: 49°50′21″ пн. ш. 29°16′03″ сх. д. / 49.83917° пн. ш. 29.26750° сх. д. / 49.83917; 29.26750
Середня висота
над рівнем моря
226 м
Водойми р. Постіл
Найближча залізнична станція Брівки
Відстань до
залізничної станції
15 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Велика Бердичівська, 1, с. Вчорайше, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13610
Карта
Бистріївка. Карта розташування: Україна
Бистріївка
Бистріївка
Бистріївка. Карта розташування: Житомирська область
Бистріївка
Бистріївка
Мапа
Мапа

Географія ред.

Селом протікає річка Постіл. Відстань до Ружина — 18 км, до найближчої залізничної станції (Брівки) — 15 км[1].

Населення ред.

У 1864 році в сільці налічувався 651 житель[2], у 1885 році в селі нараховувалося 752 мешканці та 95 дворів[3].

У 1900 році проживало 1 255 осіб, з них 638 чоловіків та 617 жінок; дворів — 201[4], за іншими даними, 1 154 особи[5].

Відповідно до перепису населення СРСР, на 17 грудня 1926 року чисельність населення становила 1 731 особу, з них за статтю: чоловіків — 834, жінок — 897; етнічний склад: українців — 1 728, росіян — 3. Кількість домогосподарств — 386, з них, несільського типу — 2[6].

Станом на 1972 рік, кількість населення становила 1 316 осіб, дворів — 346[1].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 675 осіб, станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 584 особи[7].

Історія ред.

В середині 19 століття — Бистрівка, сільце Сквирського повіту, за 4 версти від Мусіївки, з котрою входила до однієї парафії. Належала до Верхівнянського маєтку, котрим, з 1847 року, володіла графиня Анна Мнішек, що успадкувала його від батька, Вацлава Ганського. В 1848 році в селі збудовано дерев'яну церкву[2].

У 1885 році — Бистрівка, колишнє власницьке сільце Верхівнянської волості Сквирського повіту Київської губернії, біля озера, є церква, гостиний двір[3].

В кінці 19 століття — Бистрівка, власницьке село Верхівнянської волості Сквирського повіту. Відстань до центру повіту, м. Сквира — 28 верст, до найближчої залізничної станції (Бровки) — 12 верст, до найближчої телеграфної станції, в с. Бровки — 12 верст, поштової казенної станції, в містечку Ружин — 15 верст, поштової земської, в с. Верхівня — 2 версти. Входило до Верхівнянського маєтку, православна парафія в Мусіївці. Основним заняттям мешканців було рільництво, крім цього, окремі селяни підробляли в Києві, Одесі та на залізниці. Землі — 1 691 десятина: поміщикам належало 937 дес., селянам — 754 дес. Власність графа А. А. Ржевуського, господарював орендатор С. Й. Залеський; господарство велося за трипільною системою. В селі була православна філіальна церква, школа, два вітряки, винна лавка. Пожежна команда має помпу, 5 бочок та 3 багри[4][5].

У 1923 році увійшло до складу новоствореної Бистріївської сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного Бровківського (від 1925 року — Вчорайшенський) району Бердичівської округи; адміністративний центр ради[8]. Відстань до районного центру, с. Вчорайше — 8 верст, до окружного центру, м. Бердичів — 50 верст, до залізничної станції «Бровки» — 12 верст[6]. В складі сільської ради почергово входило до Ружинського (5.02.1931 р., 28.11.1957 р.) та Вчорайшенського (13.02.1935 р.) районів[8].

У Другій світові війні воювали 229 мешканців села, 114 з них загинули, 87 — відзначені урядовими нагородами. У 1957 та 1965 роках в селі встановлено пам'ятники на честь односельців — учасників Другої світової війни[1].

5 березня 1959 року, внаслідок ліквідації Бистрицької сільської ради, село увійшло до складу Верхівнянської сільської ради Ружинського району. 30 грудня 1962 року, в складі сільської ради увійшло до Попільнянського району Житомирської області; після відновлення Ружинського району, 4 січня 1965 року, повернуте до його складу. 10 березня 1966 року в селі відновлено Бистріївську сільську раду Ружинського району[8].

В радянські часи — центральна садиба колгоспу, за котрим було закріплено 1 953 га земель, в тому числі 1 789 га ріллі; спеціалізація — вирощування зернових та технічних культур. В селі була 8-річна школа, клуб, бібліотека, медпункт, дитячі ясла та магазин[1].

31 липня 2018 року увійшло до складу Вчорайшенської сільської територіальної громади Ружинського району Житомирської області[9]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Бердичівського району Житомирської області[10].

Відомі люди ред.

Примітки ред.

  1. а б в г Історія міст і сіл Української РСР. Бистріївка, Ружинський район, Житомирська область. http://ukrssr.com.ua/. Процитовано 6 січня 2022. 
  2. а б Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся (російська). Л. Похилевич. К.: Типографія Печерської Лаври, 1864. с. 202-203. Архів оригіналу за 20 грудня 2020. Процитовано 5 січня 2022. 
  3. а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя. http://elib.shpl.ru/ (російська). Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. с. 170. Архів оригіналу за 18 квітня 2018. Процитовано 6 січня 2022. 
  4. а б Список населених місць Київської губернії. http://history.org.ua/ (російська). Видання Київського губернського статистичного комітету. Київ, типографія Іванової, 1900. с. 1316-1317. Архів оригіналу за 28 серпня 2017. Процитовано 6 січня 2022. 
  5. а б Bystrówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 287. (пол.)
  6. а б Список населених пунктів Бердичівської округи (Попередні дані Всесоюзного перепису населення 17-XII 1926 р.). http://history.org.ua/. Бердичів. 1927 р. с. 102-103. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 6 січня 2022. 
  7. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 6 січня 2022. 
  8. а б в Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки.. http://www.archive.zt.gov.ua/ (українська). Упор. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Житомир, видавництво «Волинь». 2007. с. 201, 561, 577, 584. Архів оригіналу за 12 липня 2017. Процитовано 6 січня 2022. 
  9. Картка постанови. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 11 червня 2021. Процитовано 11 червня 2021. 
  10. Про утворення та ліквідацію районів. http://www.golos.com.ua/. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 6 січня 2022. 

Посилання ред.