Биков Василь Володимирович

Василь Володимирович Биков (біл. Васіль Уладзіміравіч Быкаў);— білоруський письменник, автор романів, повістей та оповідань, переважно про Другу світову війну.

Василь Володимирович Биков
Васіль Уладзіміравіч Быкаў
Vasil Bykov (cropped).jpg
Народження 19 червня 1924(1924-06-19)
СРСР село Бичкі, БРСР, СРСР
Смерть 22 червня 2003(2003-06-22) (79 років)
Білорусь Мінськ, Білорусь
Поховання Східне кладовище
Національність білорус
Громадянство Білорусь
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Освіта Vitebsk People's Art Schoold
Член Спілка письменників СРСР
Звання лейтенант
Війни / битви Німецько-радянська війна
Автограф Vasil Bykau signature.png
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів орден Червоної Зірки ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль Франциска Скорини
Ленінська премія Державна премія СРСР
CMNS: Биков Василь Володимирович на Вікісховищі

Біографічні відомостіРедагувати

Народився в селі Бички Вітебської області СРСР 19 червня 1924 року. Під час нападу Німмечини на СРСР Биков знахожися у Саратові, де отримував професію залізничника. Лише у 1942 році його було призвано до армії та відправлено у піхотне училище Саратова, після закінчення якого відправлено до діючої армії у званні молодшого лейтенанта. Брав участь у визволенні України, Австрії, Угорщини, Болгарії. Отримав тяжке поранення, його навіть вважали загиблим. У 1947 році було демобілізовано, Тоді майбутній письменник повернувся до Гродно. Там він почав працювати журналістом газети «Гродська правда». Саме тоді почали виходити його перші повісті «Сотніков», «Обеліск», «Піти й не вертатися» та «Вижити до світанку».

Літературні досягнення Бикова лежать у його описах боїв Другої світової війни, переважно з невеликою кількістю персонажів. Повісті Бикова не відповідали офіційній версії війни. Це призвело до звинувачень автора в «брехливому гуманізмі» від деяких червоноармійських генералів. Василь Биков — дуже відважний і безкомпромісний автор. У 1980 році його нагороджено почесним званням Народного письменника Білорусі.

За межами його рідного краю Василь Биков — найвідоміший білоруський автор. Протягом радянського періоду його твори перекладено багатьма мовами, але перевага віддавалася російській. Сам Биков писав свої твори рідною білоруською мовою. Російською мовою він перекладав сам. Вплив Бикова на культуру його країни залишається дуже великим.

З приходом до влади в Білорусі О.Лукашенка Бикова, який виступив з різкою критикою режиму, що встановився у країні, піддано переслідуванням владою. Його твори перестали видавати, шельмували в засобах інформації. 1998 року Василь Биков був змушений виїхати з Мінська, на запрошення пен-клубу Фінляндії прожив півтора року в Гельсінкі, у 2000 переїхав до Німеччини. В еміграції написав декілька воєнних оповідань та притч, повість «Вовча яма», присвячену наслідкам чорнобильської катастрофи. У 1998 закінчив повість «Стіна».

Помер Биков 22 червня 2003 року на батьківщині. Туди він повернувся лише за місяць до смерті. Пам'ять про цього талановитого письменника зберігається донині, в багатьох містах Білорусі є вулиці, які названі його ім'ям.

ТвориРедагувати

  • 1960 — «Журавлиний крик» («Жураўліны крык», «Журавлиный крик»)
  • 1960 — «Хід конем» («Ход канём», «Ход конем»)
  • 1962 — «Третя ракета» («Трэцяя ракета», «Третья ракета»)
  • 1964 — «Альпійська балада» («Альпійская балада», «Альпийская баллада»)
  • 1965 — «Мертвим не болить» («Мёртвым не баліць», «Мёртвым не больно»)
  • 1965 — «Одна ніч» («Адна ноч», «Одна ночь»)
  • 1970 — «Сотников» («Сотнікаў», «Сотников»)
  • 1971 — «Обеліск» («Абеліск», «Обелиск»)
  • 1973 — «Вижити до світанку» («Выжыць да світання», «Выжить до рассвета»)
  • 1974 — «Вовча зграя» («Воўчая зграя», «Волчья стая»)
  • 1975 — «Його батальйон» («Яго батальён», «Его батальон»)
  • 1978 — «Піти й не повернутися» («Пайсці і не вярнуцца», «Пойти и не вернуться»)
  • 1983 — «Знак лиха» («Знак бяды», «Знак беды»)
  • 1989 — «У тумані» («У тумане», «В тумане»)
  • 1999 — «Трагедія Білорусі»

НагородиРедагувати

Державна премія СРСР (за «Вижити до світання», 1974), Державна премія ім. Якуба Коласа Білоруської РСР (1978), Ленінська премія (за «Знак лиха», 1986). Народний письменник Білорусі (1980), Герой Соціалістичної Праці (1984).

ПосиланняРедагувати