Бестаєва Тетяна Володимирівна

російська акторка

Бестаєва Тетяна Володимирівна
Народилася 13 червня 1937(1937-06-13)[1][2] (83 роки)
Цхінвалі, Грузинська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність акторка
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії
Заклад Театр імені Моссовєта
Роки активності 1958 — тепер. час
У шлюбі з Aleksey Gabrilovichd
Нагороди
орден Дружби (Російська Федерація)
Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР
IMDb nm0079015
Сторінка в Інтернеті mossoveta.ru/truppa/actors/bestaeva/

Тетяна Володимирівна Бестаєва (ос. Бестауты Владимиры чызг Татьянæ; нар.. у 1937 році в м. Сталінирі, ПОАО) — радянська та російська актриса театру і кіно. З 1961 року — артистка Державного академічного театру імені Моссовета. Народна артистка РРФСР (1990).

БіографіяРедагувати

Дочка знаменитого радянського актора німого кіно Володимира Бестаєва, відомого за фільмом «Абрек Заур».

Закінчила Всесоюзний державний інститут кінематографії в 1961 році (курс Б. В. Бібікова і О. В. Пижової). З 1961 року працює в Театрі ім. Моссовета. На сцені театру вона грала разом з Фаїною Раневської, Любов'ю Орловою, Вірою Марецькою, Ростиславом Пляттом, Георгієм Жженовым, Миколою Мордвіновим, Вадимом Бероєвим (дід відомого нині російського актора Єгора Бероєва), Юрієм Завадським та іншими.

У кіно дебютувала в 1958 році головною жіночою роллю Олени в музичному фільмі «Матрос з „Комети“».

У 1960-ті роки Тетяна Бестаєва вважалася однією з найкрасивіших актрис Радянського Союзу. В основному в кіно її запрошували грати самовпевнених героїнь, стиляг, іноземок. Тетяна Бестаєва вела богемний спосіб життя, у неї були натовпи іменитих шанувальників, багато друзів-акторів. Серед них тоді мало кому відомий Жерар Депардьє, який навіть пропонував їй руку і серце. В юності і ранній молодості Тетяна Бестаєва дружила з Людмилою Гурченко і вони довгі роки були найближчими подругами.

Незвичайну популярність, особливо на Заході, принесла Бестаєвій роль Палагни у фільмі Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» («Тіні забутих предків») (1964).

У 1985 році була удостоєна призу на фестивалі «Театральна весна» за роль Капи у виставі «Вдови пароплав».

З початку 1970-х років актриса знімалася в кіно рідко. У Театрі ім. Моссовєта служить й донині. Серед її нинішніх партнерів у виставах останніх років: Олександр Домогаров, Валентина Тализіна, Георгій Тараторкін, Ольга Остроумова, Олександр Леньков, подружжя: Олена Валюшкина і Олександр Яцко, Ольга Кабо, Євгенія Крюкова, Маргарита Шубіна, онук відомого радянського актора Вадима Бероєва — Єгор Бероєв і інші. У кіно в даний час Тетяна Володимирівна практично не знімається. У 1996 році вона знялася в документальному міні-телесеріалі «Бродвей нашої юності», що розповідає про Москві 1950-х років, режисер фільму — син письменника, драматурга і сценариста Євгена Йосиповича Габріловіча, Олексій Габрілович — перший екс-чоловік Тетяни Бестаєвої.

Роботи в кіноРедагувати

  1. 1958 — Матрос з «Комети» — Олена Шувалова
  2. 1960 — Міст перейти не можна
  3. 1960 — Роман і Франческа — Лючина
  4. 19601961 — Цілком серйозно (кіноальманах. Новела № 3 «Іноземці») — Мері, стиляга
  5. 1961 — Людина йде за сонцем — Еля, дружина Миколи мотогонщика
  6. 1964 — Тіні забутих предків — Палагна
  7. 19641965 — Зелений вогник — Лена, наречена хірурга Коржикова
  8. 1966 — На дикому бреге — Мурка
  9. 19661968 — Сніг серед літа
  10. 1968 — Бабине літо — Анфіса
  11. 1968 — Крах — Саша, дружина Шешени
  12. 1968 — Сім старих і одна дівчина — Жаннетта, француженка, наречена Сидорова
  13. 1972 — Довга дорога в короткий день
  14. 1976 — Денний потяг — товаришка по службі Віри
  15. 1976 — Дні хірурга Мишкіна — Алла
  16. 1981 — Смерть Пазухіна (телеспектакль) — Жавоедова
  17. 1984 — Я за тебе відповідаю
  18. 1985 — Слідство ведуть Знавці. Полуденний злодій — Маня, скупщица краденого
  19. 1996 — Бродвей нашої юності (документальний міні-серіал)

Роботи в театріРедагувати

  • 1961 — «Совість» — Наташа Мартьянова
  • 1962 — «Цвіркун» — Зуля
  • 1966 — «Дивна місіс Севідж» Джона Патріка — Лілі-Белл
  • «Шторм» — Міщанка
  • Весняні води — Полозова
  • Життя Сент-Екзюпері — Рене
  • Очима клоуна — Белла Брозен
  • Рим, 17, до запитання — Мотрона
  • Худий приз — Илуминада
  • Арктичний роман — Раїса Андріївна
  • Я завжди посміхаюся
  • Турбаза — Наталія
  • Можливі варіанти — Жінка з Зюзіна
  • Версія
  • 1981 1981 — «Смерть Пазухіна» — Жавоедова
  • Будинок на піску
  • Кімната — Альбіна
  • 1984 — «Вдови пароплав» В. Грекової — Капа
  • Дорога Олена Сергіївна — Олена Сергіївна
  • Шум за сценою — Дотті
  • «На жвавому місці» А. Н. Островського — Євгенія
  • «Не було ні гроша, та раптом алтин» А. Н. Островського — Фетинья
  • «Помилки однієї ночі» — місіс Хардкэстль
  • «Милий друг» — Віржині Вальтер
  • «Не будіть мадам» — Рита, мати режисера Жюльєна Палюша
  • Чорна наречена, або Ромео і Жанетта (Чорна наречена) — Мати
  • 2003 — Дами, дами, ще дами/Пані! Дама! Ще дама!.. (за п'єсою Н. Ст. Гоголя «Гравці») — кавказький чоловік, що говорить з акцентом
  • 2006 — Мораль пані Дульської — прачка Тадрачиха, хрещена мати Ганки, пані Дульська

Цікаві фактиРедагувати

  • У школі Бестаєва навчалася неважно, останні два роки їй довелося доучуватися у вечірній школі.
  • У ВДІКу з Тетяною Бестаєвою на одному курсі навчалися: Леонід Куравльов, Світлана Дружиніна, Софіко Чіаурелі, Наталя Кустинська. «З Дружиніної ми були „суперницями“. Я закохалася в одного хлопця — Олександра Владиславлєва (зараз він чоловік співачки Карини Лисиціан). Так от, він примудрявся зустрічатися і зі мною, і зі Світланою одночасно. Роман наш з Сашею так і не відбувся, а зі Світланою ми залишилися в натягнутих відносинах. Знявшись в студентські роки в картині „Дівчата“ і ще в декількох фільмах, продовжувати акторську кар'єру вона не стала. А отримавши диплом, одразу ж надійшла на режисерський факультет. До речі, ставши режисером, вона жодного разу не згадала ні про кого з нашого курсу», — з інтерв'ю Тетяни Володимирівни Бестаевой[3].
  • Фільм «Матрос з „Комети“» знімали цілий рік, — і в силу суворості часу, студентку Бестаєву розлучили з коханим курсом, залишивши на другий рік.
  • Небайдужими до Бестаєвої були й популярні актори Андрій Миронов та Олександр Белявський.
  • За словами Тетяни Володимирівни, у часи СРСР її часто приймали за актрису Марину Владі. «Світле пряме волосся до плечей, довга чубчик до брів — робили мене схожою на Марину Владі» — згадує Тетяна.
  • В юності і ранній молодості Тетяна Бестаєва дружила з молоденькою Люсею Гурченко, актриси разом навчалися у ВДІКу.
  • Нерідко близькі подруги сварилися через кіноролі, Людмила Гурченко часто просила Таню піти разом з нею за компанію на кінопроби. В результаті, ролі, на які претендувала Гурченко діставалися Бестаєвій. Але їхня мрія зіграти разом в одному фільмі все-таки здійснилася, — в картині «Роман і Франческа», де Гурченко виконала головну роль — Франчески, а Бестаєва — Лючину.
  • Через чоловіків Тетяна Бестаєва та Гурченко жодного разу не посварилися. «Смаки у нас з Люсею були різні: Люсі подобалися — красиві чоловіки, а мені — розумні, і я часто жартувала: „Мені гарного не треба, я сама красива“» — згадує Тетяна Бестаєва[3].
  • Тетяна Бестаєва і Людмила Гурченко довгі роки були кращими найближчими подругами. Уперше актриси майже одночасно вийшли заміж, і розлучилися. Пізніше, обидві йшли під вінець ще кілька разів. Тетяна Бестаєва: «Я обожнювала Люсину доньку Машу, багато хто навіть відзначали, що ми з Машею схожі»[3].
  • Зі спогадів Тетяни Володимирівни про Людмилу Гурченко: «Люся завжди вболівала за мене, підтримувала і допомагала. Але… Люда — актриса до мозку кісток і завжди прагнула до лідерства, маючи на це право і підстави. Вона любила мене, але стала придушувати, а оскільки я теж не з слабких, то поступово наші шляхи розійшлися»[3].
  • Тетяна Володимирівна Бестаєва: «Коли мене запитують, чому я ношу обручку на правій руці — („Ти ж вдова?“), — я відповідаю: „Я заручена з театром!“ Дорогий мій театр, якщо ти мене любиш, то, будь ласка, не „кидай“ мене і не перетворюйся на КВК, де всі говорять не своїм голосом, кривляються, зневажаючи тим самим традиції та велика спадщина російського театру!»[3]

Сімейне положенняРедагувати

  • Тричі була заміжня.
    • Перший раз вийшла заміж за сценариста кінорежисера Олексія Габріловіча, сина письменника, драматурга і сценариста Євгена Йосиповича Габріловіча. Шлюб з Габріловічем тривав три роки.
    • Другий раз актриса відправилася під вінець за музиканта Євгена Столярова. І знову, сімейне життя довго не тривала і подружжя розлучилося. Незабаром Євген Столяров загинув — зірвався з карниза.
    • Третій шлюб виявився вдалим, Тетяні було 38 років, коли в 1976 році вона познайомилася з Кирилом. Тетяна і Кирило щасливо прожили разом 22 роки.
  • З інтерв'ю Бестаєвої: «Я завжди любила розумних чоловіків, і часто жартувала: „Мені гарного не треба, я сама красива“. Ну а вийшло так, що розумного я зустріла тільки у 38 років, 39 вийшла заміж. Мої перші два шлюби були нетривалими. Близько 10 років я була одна. Настільки, що Новий рік деколи зустрічала вдома на самоті. У 1976 році подруга познайомила мене з Кирилом. У цій людині зійшлося все: і любов, і повага, і довіру. У нього був чудовий характер, дуже легкий. Оптиміст, освічений, розумний, інтелігентний, родом із князів Одоєвських. У нашому театрі його обожнювали. Раділи за мене. Раніше ми щоліта їздили з театром на гастролі. Він влаштовував собі відрядження і прилітав до мене в Барнаул, Хабаровськ, Єреван і так далі. У нашому союзі все було красиво, благородно, надійно і легко. Я вірила, що наше життя буде дуже довгою і щасливою. Ми прожили разом 22 роки. Його не стало. Ось адже який сумний парадокс: стільки шанувальників, три шлюбу, хоча цей один, а в результаті — знову самотність»[3].
  • Сімейний стан: Вдова, дітей немає.

Нагороди та званняРедагувати

ЛітератураРедагувати

Бестаєва Т. В. Оголена у Параджанова (Книга спогадів. Біографія. Мемуари.) — видавництво: «Алгоритм-книга», рік видання: 2005 сторінок: 144 с. (рос.)

ПосиланняРедагувати

  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ČSFD — 2001.
  3. а б в г д е Амурська Правда. «Тетяна Бестаева з'явилася з „Тінями забутих предків“». Архів оригіналу за 8 листопад 2009. Процитовано 25 березень 2019. 

ДжерелаРедагувати