Вікіпедія

Беспалов Максим Геннадійович

український письменник

Максим Геннадійович Беспалов (нар. 19 серпня 1983, Дніпропетровськ) — український письменник, журналіст, мандрівник, блогер. Член Українського ПЕН[5].

Беспалов Максим Геннадійович
Псевдонім Максим Січеславець
Народився 19 серпня 1983(1983-08-19)[1] (40 років)
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР[1]
Громадянство Україна
Діяльність письменник
Сфера роботи література[2], мандри[d][2] і журналістика[2]
Alma mater Дніпропетровський державний університет
Мова творів українська
Жанр художній репортаж, альтернативна історія
Magnum opus Східний вал
Членство Український ПЕН[3][4]
Нагороди
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Беспалов.

Біографія ред.

Народився у Дніпропетровську 19 серпня 1983 року[6]. З дитинства хотів стати письменником, мандрівником. Закінчив Дніпропетровський державний університет у 2005 році (факультет систем і засобів масової комунікації)[7]. У 2015 році переїхав із Дніпропетровська до Львова[8].

Друкувався у часописах «Четвер», «Нова проза», «Мистецькі грані», «Дніпро», «СТЫХ»[9][10][11]. Один із співупорядників останніх чисел альманаху «СТЫХ»[12][13]. Співпрацював з виданнями «Новое время», «Історична правда», «Лівий берег», «Вокруг Света», «Bird in flight». Був ведучим щоденного політичного ток-шоу «Наживо» на дніпровському телебаченні[5].

Працює туристичним лідером створюючи авторські тури, описує власні подорожі у блозі та книгах («Шлях на край світу», «Український Шпіцберген», «Усе, що ви знаєте про Ірландію»)[14][15]. Відвідав понад 40 країн на чотирьох континентах[16].

Східний вал ред.

Спочатку книга була видана у 2013 році під назвою «Східний вал. 1985» під псевдонімом Максим Січеславець[17]. У 2020 році книга була майже повністю переписана і видана під назвою «Східний вал» під справжнім ім'ям автора.

Роман написаний на стику альтернативної історії та соціальної фантастики[18].

За сюжетом, під час Другої світової війни радянські війська не змогли подолати німецький Східний Вал (Лінія Пантера-Вотан) і мирний договір зафіксував кордон між СРСР і Третім Рейхом по Дніпру. Невдовзі, після смерті Гітлера, Третій Рейх розпався, і на його уламках постала незалежна Українська держава. Роман присвячений життю Дніпропетровська та Січеслава – містам, які колись становили єдине ціле, а в альтернативній реальності опинилися по різні сторони кордону[19]. В одній із частин книги хлопця з Дніпропетровська переслідує КДБ за ніч, проведену з дівчиною із Заходу. В іншій — фотограф із Січеслава полюбляє розглядати у потужний телескоп життя радянських українців. Закохується у студентку, і не в змозі з нею зустрітися, вирішує вбити її зі снайперської гвинтівки[17]. Однією з сюжетних ліній роману є футбольне протистояння футбольних клубів обох міст в чвертьфіналі Кубку чемпіонів 1984/85 (алюзія на реальний виступ ФК «Дніпро» у Кубку 1984/85)[20].

Ідея роману виникла після відвідин міста Нікосії у Кіпрі, розділеного на турецьку та грецьку частину[21].

В 2020 році книга увійшла до довгого списку Книги року BBC[22]. Презентаційний тур книжки був підтриманий грантом "Культурної столиці" [23]

Шлях Святого Якова ред.

Надихнувшись фільмом «Шлях»[en] Максим пройшов Шлях святого Якова у 2012 році коли шлях був майже невідомим для українців[24]. Після того Максим повторював паломництво більш ніж десять разів[8][14].

Після проходження шляхом Святого Якова виникла ідея подовжити шлях до України, оскільки одне з відгалужень Шляху було промарковано у Польщі й доходило до кордону України. Разом із Сергієм Нагорним у 2015 році Максим промаркував першу частину шляху в Україні, від Львова до кордону з Польщею (Ставчани — Великий Любінь, Судова Вишня — Мостиська)[25][26].

У 2016 році у видавництві «Темпора» вийшла книга Максима «Шлях на край світу» у жанрі художнього репортажу.

Нагороди та відзнаки ред.

Інтелектуальні ігри ред.

Гравець українського телевізійного клубу «Що? Де? Коли?»[6]. У спортивній версії цієї гри у складі різних команд брав участь у Чемпіонаті світу (2011), Чемпіонаті Європи серед студентів (2005, 2007), чемпіонатах та кубках України. Бронзовий призер Кубку України (2012)[31].

Брав участь у флешмобах та описував цей феномен, осмислюючи флешмоб як повернення до джерел культури на вищому рівні коли маси людей творять для випадкових одиниць[32][33].

У автоквестах виступав за дніпропетровську команду «Самогонщики»[34].

Бібліографія ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Профиль на сайте Игра Украина
  2. ↑ а б в Czech National Authority Database
  3. ↑ https://pen.org.ua/team/bespalov-maksym/
  4. ↑ https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=3945325538829417&id=100000560284363&anchor_composer=false
  5. ↑ а б в г Беспалов Максим. Український центр Міжнародного ПЕН-клубу. Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 22 січня 2021.
  6. ↑ а б Профиль на сайте Игра Украина. Архів оригіналу за 28 липня 2020. Процитовано 19 серпня 2020.
  7. ↑ Факультет систем і засобів масової комунікації. Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 19 серпня 2020.
  8. ↑ а б Максим Беспалов aka Січеславець. 9 канал. 03.12.2016.
  9. ↑ Січеславець М. Сатаністка або Спляча красуня / Головний редактор Ю. Іздрик // Четвер : журнал. — Львів : Піраміда, 2008. — № 30. — С. 316—325.
  10. ↑ Поэтический марафон "25 метров". 25.11.2008.
  11. ↑ Січеславець М. Літери // Дніпро : журнал. — 2010. — № 12. — С. 4—8.
  12. ↑ СТЫХ. Белое и белое, № 24 / Составители: М. Бородин, А. Мухарев, М. Беспалов. — Днепропетровск : Новый Мост, 2008.
  13. ↑ Максим Січеславець. АртВертеп.
  14. ↑ а б Максим Беспалов. Hakuna Matata Expeditions. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 19 серпня 2020.
  15. ↑ Александров О. Теоретичні проблеми дослідження сучасного українського тревелогу // Вісник Львівського університету. Серія журналістика. — 2018. — № 43. — С. 48. — ISSN 2078-7324. Архівовано з джерела 15 березня 2022. Процитовано 19 серпня 2020.
  16. ↑ Москалюк К. (02.10.2016). Шлях як вихід: українець про дорогу св. Якова і людей, які йдуть нею через всю Європу. platfor.ma. Архів оригіналу за 22 лютого 2022. Процитовано 19 серпня 2020.
  17. ↑ а б Розгорнутий репортаж із «Львівського Форуму видавців - 2017». Дискусії. Клуб любителів україномовної фантастики. 2017. Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 19 серпня 2020.
  18. ↑ Максим Беспалов про книгу "Східний Вал, 1985". 9 канал. 19.05.2013.
  19. ↑ Мандри світами альтернативної історії. Наукова бібліотека ЛНУ ім. І. Франка. 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  20. ↑ Рыжков А. (26.06.2017). «Днепр»: атака клонов. Архів оригіналу за 30 червня 2017. Процитовано 19 серпня 2020.
  21. ↑ Столярчук І. (14.02.2014). Дніпропетровськ розділили на два міста. Газета по-українськи.
  22. ↑ Довгі списки Книги року ВВС 2020. BBC. 01.10.2020. Архів оригіналу за 15 листопада 2020. Процитовано 1 жовтня 2020.
  23. ↑ https://kustdnipro.com/city/novyny/kulturna-stolytsia-peremozhtsi-grantovogo-konkursu/[недоступне посилання]
  24. ↑ Максим Беспалов и Путь святого Иакова. Болтоблогия. 08.09.2015.
  25. ↑ Путь Святого Иакова в Украине. Ставчаны - Великий Любень. Нагорні Походеньки. 30.11.2015.
  26. ↑ Путь Святого Иакова в Украине. Судова Вишня - Мостиска. Нагорні Походеньки. 4.12.2015.
  27. ↑ Творчий вечір переможців першого всеукраїнського конкурсу короткого роману «Євроформат 2008». 27.04.2009. Архів оригіналу за 29 липня 2020. Процитовано 19 серпня 2020.
  28. ↑ Шинкаренко О. (22.12.2009). Курков провів «сходняк» в п’ятницю. Буквоїд. Архів оригіналу за 9 лютого 2020. Процитовано 19 серпня 2020.
  29. ↑ Обрано учасників Харківської літературної резиденції 2020. 10.07.2020. Архів оригіналу за 19 серпня 2020. Процитовано 19 серпня 2020.
  30. ↑ Під час Харківської літературної резиденції Максим Беспалов працюватиме над романом про емігрантів з Галичини. LvivOnline. 13.07.2020. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 19 серпня 2020.
  31. ↑ Беспалов Максим Геннадьевич. Сайт рейтинга спортивного ЧГК. Архів оригіналу за 21 грудня 2020. Процитовано 19 серпня 2020. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |3= (довідка)
  32. ↑ Станіславська К. І. Особливості флешмобу як мистецько-видовищної форми сучасності // Вісник ХДАДМ. — 2011. — № 1. — С. 132. Архівовано з джерела 3 березня 2022. Процитовано 19 серпня 2020.
  33. ↑ Беспалов М. Флэшмоб как метод художественного сознания.
  34. ↑ Sicheslavets. dp.en.cx. Архів оригіналу за 10 вересня 2020. Процитовано 10 вересня 2020.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Беспалов_Максим_Геннадійович&oldid=42175400