Берізка польова

вид рослин
Берізка польова
Берізка польова (Convolvulus arvensis)
Берізка польова (Convolvulus arvensis)
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Дводольні (Magnoliopsida)
Порядок: Пасльоноцвіті (Solanales)
Родина: Берізкові (Convolvulaceae)
Рід: Берізка (Convolvulus)
Вид: Берізка польова
Convolvulus arvensis
L. 1753
Посилання
Вікісховище: Convolvulus arvensis
Віківиди: Convolvulus arvensis
EOL: 582958
IPNI: 265849-1
ITIS: 30705
NCBI: 4123

Берізка польова, або павутиця, повійка, полятиця[1] (Convolvulus arvensis[2]) — багаторічна трав'яниста рослина роду берізка, родини берізкових.

Ботанічна ілюстрація з книги О. В. Томе «Flora von Deutschland, Österreich und der Schweiz», 1885
Convolvulus arvensis
Квітка берізки польової з оксамитовими кліщами (Trombidium sp.)

Опис

ред.

Стебла довжиною 1-1,5 м, численні, тонкі, в'юнкі, спірально скручені, обплітають сусідні рослини. Корінь стрижневий, розгалужений, йде в ґрунт на глибину до 2 м. Листки чергові, яйцеподібно-еліптичні або довгасті, розташовані на черешках. Квітки білі або рожеві, лійкоподібні, до 2-х см, з поздовжніми темними смужками, зі слабким приємним ароматом, розташовані в пазухах листя. Цвіте в квітні — жовтні. Квітки відкриваються залежно від часу доби і змін погоди. Плід — гладка коробочка яйцеподібної форми з дрібним насінням.

Рослина поширена від Білого моря до Середньої Азії. Росте вздовж доріг, на полях і в городах як бур'ян. Господарського значення не має.

Квітки рослини принаджують диких бджіл, жуків та метеликів, в тому числі бражника берізкового (Agrius convolvuli).

Використання

ред.

Берізка польова є лікарською сировиною — використовуються стебла і коріння, рідше квітки та насіння. Авіценна рекомендував її для лікування астми, захворювань легенів, печінки та селезінки. В експериментальних дослідженнях на тваринах доведено гіпотензивну, спазмолітичну, протизапальну, кровоспинну, місцеву знеболювальну дію. Може подразнювати слизові оболонки. Відвар трави приймають як проносний, діуретичний та ранозагоювальний засіб, а також для лікування гіпертонічної хвороби, бронхіальної астми і бронхітів (відвар квітів), безсоння (порошок кореня всередину) і як потогінний засіб (водний настій насіння).

 

В складі сіна рослина придатна для годування худоби.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Верхратський, Іван (1864). Початки до уложення номенклятури и терминологиі природописноі, народнёі. Львів: Печатня М. Ф. Поремби. с. 18.
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 13 вересня 2010. Процитовано 17 червня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела

ред.

Посилання

ред.