Відкрити головне меню
Приблизне розташування Бермудського трикутника

Берму́дський трику́тник — назва, що зазвичай вживається до території площею 4 тис. км² і утворює на карті трикутник з вершинами у Бермудських островах, Пуерто-Рико і південній Флориді (США). Вважається, що в цих межах за незвичайних обставин зникли декілька суден та літаків. Ще одна зона на протилежному боці планети, «море диявола», поблизу Японії, має схожу репутацію.

Зміст

Перші документальні повідомленняРедагувати

 
Корабель «Циклоп», який за розповідями зник у Бермудському трикутнику, був знайдений поблизу північноамериканських берегів.

Перше повідомлення про зникнення суден при загадкових обставинах належить Є. Джонсону, та опубліковано у 1950 році у статті для «Ассошіейтед прес» (англ. Associated Press). Джонсон у своїй статті вказав на «загадкові зникнення суден, літаків і човнів у цьому регіоні», якому надав ім'я «море диявола». Повторне повідомлення у пресі, у журналі «Фейт» (англ. Fate), у 1952 році, у статті Джорджа Сенда також описує декілька «дивних морських зникнень». Назву «Бермудський трикутник» популяризував Вінсент Гладіс у своїй статті в 1964 році.

Популяризація у пресіРедагувати

Цей регіон став ще знаменитішим завдяки книзі Чарльза Берлиця «Бермудський трикутник», опублікованій у 1974 році. У цій книжці докладно викладені факти таємничих зникнень літаків і суден, випадок із зникненням групи з 5-ти літаків ВПС США. Книга стала бестселером і спричинила появу багатьох версій що тлумачили ці випадки, серед них — шторми, втручання іншопланетних сил, «короткочасна діра» у просторі, загублена цивілізація Атлантиди тощо.

Пояснення скептиківРедагувати

Скептики критикували книгу Берлиця та вказували на перебільшення і схильність до теорій змов у деяких описаних випадках. Вони також не вважають, що у Бермудському трикутнику випадків зникнення транспортних засобів більше аніж у будь-якій іншій співмірній за розміром та інтенсивністю транспортних потоків території світу. Берегова охорона США (US Coast Guard) також дотримується такої думки.

Також, цікавою є опублікована у 1975 році книга Лоуренса Куше «Бермудський трикутник — таємниця відкрита». Автор проаналізував факти, вказані у книзі Берлиця, та прийшов до таких висновків:

  • Ця зона характеризується дуже інтенсивним рухом транспорту, та частка зникнень транспортних засобів не перевищує аналогічний показник для інших регіонів із схожими параметрами.
  • Бермудський трикутник знаходиться у зоні тропічних бурь і випадки можуть пояснюватись саме цим. Він також вказував на випадок неточності у книзі Берлиця, наприклад коли той наводить повідомлення про зникле судно, однак насправді зникле судно повернулося в порт через кілька днів після повідомлення у пресі про його зникнення.
  • Обставини зникнення, які дійсно сталися у трикутнику, були часто описані у книжці неправильно: повідомлення «Транспорт, зниклий за тихої погоди», що іноді не відповідало справжній погоді на момент зникнення.

Гідрат метануРедагувати

Див. Метанові сипи

Існує думка, що численні родовища гідрату метану на континентальному шельфі можуть бути пов'язані зі зникненнями. У 1981 році американські геологи опубліковали результати досліджень родовища гідрату метану у регіоні Блейк-Ридж, розташованому на південний схід від Флориди.

Періодичні викиди газу здатні утворювати бульбашки, розміром з судно, або зони з газованою водою з густиною, що не дозволяє утримувати судно на поверхні. Потоплення суден у цьому разі відбувається без будь-яких попереджень. Метан може також «збивати» літаки. Повітря, змішане з ним, має меншу густину, й у ньому літак швидко втрачає висоту, також в цьому випадку висотомір працює неточно. Окрім того, при достатній концентрації гідрат метану також може заглушити працюючий двигун.

Велетенські хвиліРедагувати

Дослідження вказують, що хвилі, висотою до 30 метрів, можуть потопити навіть великі судна. Хоч такі хвилі є рідкістю, проте, в деяких місцях, місцеві течії можуть сприяти їхній появі.

Північно-Атлантична аномаліяРедагувати

Вважається, що Бермудський трикутник — це район високої електромагнітної активності, впливом якої пояснюють аномальну поведінку електрообладнання та компасів на суднах та літаках.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  1. (англ.) The Bermuda Triangle, Charles Berlitz. ISBN 0-385-04114-4
  2. (англ.) The Bermuda Triangle Mystery Solved (1975). Lawrence David Kusche. ISBN 0-87975-971-2
  3. (рос.) Лоуренс Д. Куше. Бермудский треугольник: мифы и реальность. — М.: Прогресс, 1978.