Берло́зи — село в Україні, у Козелецькому районі Чернігівської області. Населення становить 442 особи. Орган місцевого самоврядування — Берлозівська сільська рада.

село Берлози
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Козелецький район
Рада/громада Берлозівська сільська рада
Код КОАТУУ 7422080901
Основні дані
Засноване Кінець XVI- початок XVII ст.
Населення 442 (01.01.2014)[1]
Площа 1,75 км²
Густота населення 252,57 осіб/км²
Поштовий індекс 17003
Телефонний код +380 4646
Географічні дані
Географічні координати 50°54′04″ пн. ш. 31°09′37″ сх. д. / 50.90111° пн. ш. 31.16028° сх. д. / 50.90111; 31.16028Координати: 50°54′04″ пн. ш. 31°09′37″ сх. д. / 50.90111° пн. ш. 31.16028° сх. д. / 50.90111; 31.16028
Середня висота
над рівнем моря
109 м
Місцева влада
Адреса ради 17005, Чернігівська обл., Козелецький р-н, с. Берлози, вул. Каштанова, 3, тел. 3-61-32
Карта
Берлози. Карта розташування: Україна
Берлози
Берлози
Берлози. Карта розташування: Чернігівська область
Берлози
Берлози
Мапа

ІсторіяРедагувати

Берлози були засновані наприкінці XVI—XVII ст.остерськими боярами Берлозами. Наприклад, у королівському указі 1597 р. згаданий боярин Василь Береглаз.

Більш давнє, ніж у радянських офіційних виданнях, походження села засвідчив той факт, що згідно указу Петра І від 1709 р.двір з одним підданим в Берлозах був наданий ігумену Свято-Георгіївського монастиря Ф.Степановському. Наступна згадка про село датована 1718 р. Збереглася купча того часу, у якій йшлося про те, що Семен Коврига з Берлоз продав поле з дібровою, котре межувало із землями Павлюченка, Івана Донця та Григорія Литвина. У купчій за 1756 р. згадано жителя Берлозів Матвія Коляду

Згадано село і в Рум'янцевському переписі 1766 р. На той час в селі було 26 козацьких дворів, у яких проживали 150 душ. 3 двори (21 душа) належали Свято-Георгієвському монастиреві, якому вони сплачували 1 руб.20 коп. у рік та відробляли панщину по 2 дні на тиждень. Два двори (15 душ) належали Семену Гламазді. Свої двори в селі мали сестра братів Розумовських Віра Дараган та військовий товариш Київського полку Іван Жила. Всього, за даними перепису, у Берлозах налічувалось 37 дворів, у яких проживало 212 жителів.

За першої половини ХІХ ст. Берлози активно розбудовувались, і на 1858 р. тут налічувалось 65 дворів, у яких за даними 1866 р., проживали 373 жителі. Під 1872 р. згадано виставлений на продаж маєток Петра Халинського у с. Берлози.

1873 р. в Російській імперії відбулися земські вибори, у яких право голосу мали лише ті, хто мав більше 10 десятин землі. Від с. Берлози до списку виборців були включені: А. Савенко (87 дес.), Г. Нуждевський (183 дес.), Ласковичі (47 дес.), С. Гломазда (12 дес.), Іван та Микита Коляди (33 дес.), сини В. Буянського (36 дес.), Іван Грищенко (16 дес.), а також Омелян Гламазда, Е. Шевченко, Аврам і Михайло Шинкаренки.

За даними Всеросійського перепису 1897 р., у Берлозах налічувалось 112 дворів, у яких проживало 589 жителів. Це найбільша кількість за всю історію села. З'явились родини багатих селян. Це були родини Самків та Шинкаренків.

На 1911 р. у селі проживало 543 жителі. Поряд розташовувася хутір Андрія Шевченка, у якому проживали 7 членів його родини.

В 1918 році родини Лісковичів, Самків та Шинкаренків були прибічниками Гетьмана Павла Скоропадського

За ініціативи голови комнезаму М. Шевченка восени 1929 р. почалось створення колгоспу, із розкуркулення та висилки Шинкаренка Єгора Дмитровича та Шинкаренка Івана Івановича[2].

Під час Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 63 жителі села[3].

ОсобистостіРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Козелецький район. Потенціал економічного розвитку
  2. Пенський, А; Гузій, В (2011). Опис краю Козелецького (Українською). Київ: ТОВ Брама-V. с. 572. ISBN 978-966-2651-01-0. 
  3. Берлози. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020. 

ПосиланняРедагувати