Берестянка бліда
| Берестянка бліда | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Iduna pallida (Ehrenberg, 1833) | ||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Iduna pallida (Hemprich & Ehrenberg, 1833) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Берестя́нка бліда[1] (Iduna pallida) — птах родини очеретянкових. Поширена головним чином у субтропічному поясі Євразії. В Україні — гніздовий, перелітний вид.
Опис ред.
Морфологічні ознаки ред.
Птах менший за горобця. Маса тіла 10-13 г, довжина тіла близько 13 см. Верх бурувато-сірий; низ білуватий; махові і стернові пера бурі, зі світлою облямівкою; дзьоб зверху буруватий, знизу світло-вохристий; ноги сірі.
Від очеретянок відрізняється однотонним бурувато-сірим верхом, від звичайної берестянки — відсутністю жовтого кольору в оперенні; від малої берестянки за зовнішнім виглядом відрізнити дуже складно, відрізняється лише піснею.[2]
Звуки ред.
Пісня нагадує пісню ставкової очеретянки, але монотонніша; поклик — коротке «чек».
Мінливість ред.
Мінливість проявляється у варіюванні відтінків забарвлення верхньої сторони тіла, загальних розмірів і розмірів дзьоба.[3]
Виділяють 5 підвидів: I. p. alulensis (Ash, D. J. Pearson & Bensch, 2005), I. p. elaeica (A. Lindermayer, 1843), I. p. laeneni (Niethammer, 1955), I. p. pallida (Hemprich & Ehrenberg, 1833), I. p. reiseri (Hilgert, 1908).
Поширення ред.
Берестянка бліда гніздиться в Північній Африці, на південному сході Європи, на частині Аравійського півострова та в Центральній Азії. Райони зимівель розташовані в Африці на південь від Сахари.[4]
В Україні поширена в придунайському регіоні[2].
Чисельність ред.
Розмір світової популяції точно не відомий, орієнтовно його оцінюють у 21,7—43,6 млн дорослих особин[4]. В Європі гніздиться 3,26—6,56 млн пар, що становить близько 30 % світової популяції. Чисельність є стабільною.[5]
Місця існування ред.
Птахи віддають перевагу заростям дерев і високих кущів у різноманітних біотопах: садах, парках, прирічкових лісах, вздовж озер, часто серед тополь (Populus), також у посадках молодих сосен (Pinus). Вид також знайдено серед заростей дуба (Quercus), троянд (Rosa), жарновця (Cytisus), акації (Acacia) тощо.[4] Берестянка бліда тяжіє до місцин із присутністю будь-якої високої рослинності, часто поблизу водойм, завжди у фрагментованих заростях дерев, а не в дрімучих лісах. Іноді може оселятись поблизу людських поселень.
На півдні України зустрічається головним чином серед заростей маслинки у приморських районах[2].
Річний цикл ред.
Період гніздування триває протягом травня — червня. Під час шлюбного періоду співаючий самець злітає під кутом вгору, після чого по похилій траєкторії спускається донизу. Гніздо подібне до звичайної берестянки — міцна чашоподібна споруда з рослинних стебел та голок, облицьована рослинним пухом. Гніздо розміщується в розгалуженні гілки на висоті 0,5—2 м від землі, часто на тамариксі. Кладка складається з 3-5 яєць. Пташенята вилуплюються за 11-13 днів. Насиджує виключно самка, але годують малюків обидвоє батьків. Виліт з гнізда за 11-15 днів після появи на світ. На півночі ареалу одна кладка за сезон, на півдні — дві. В останньому випадку молоді птахи стають самостійними в серпні.
Північні популяції є перелітними дальніми мігрантами — зимують в Африці та локально на південному заході Аравійського півострова. Берестянки, що гніздяться на Півночі Африки, зиму проводять на південь від Сахари або в Судані та Еритреї. Південні популяції, ймовірно, осілі або здійснюють переміщення на невеликі відстані.[4]
Живлення ред.
Раціон складається головним чином з безхребетних (комахи, павуки), яких птахи збирають з листя та гілок у кронах дерев. Наприкінці літа також споживають деякі фрукти.
Охорона ред.
Берестянку бліду занесено до Додатку ІІ Боннської конвенції та Додатку ІІ Бернської конвенції. Для збереження популяції необхідно підтримувати традиційне сільське господарство з низьким рівнем інтенсивності, а також зберігати місця існування.[4]
Посилання ред.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ а б в Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
- ↑ Степанян Л. С. Конспект орнитологической фауны СССР. — М. : Наука, 1990. — 727 с. — ISBN 5-02-005300-7.
- ↑ а б в г д BirdLife International. 2017. Iduna pallida. (amended version published in 2016) The IUCN Red List of Threatened Species 2017: e.T22734747A111153455. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2017-1.RLTS.T22734747A111153455.en. Downloaded on 10 August 2017
- ↑ Josep del Hoyo, Andrew Elliott, David A Christie. Handbook of the Birds of the World. - Volume 11: Old World Flycatchers to Old World Warblers. — Lynx Edicions, 2006. — 800 с. — ISBN 849655306X.