Відкрити головне меню

Беренштам-Кістяківська Марія Вільямівна (уроджена Беренштам; нар. 1869, Київ — пом. 25 лютого 1932, Київ) — українська громадсько-політична діячка, педагог, публіцист[1]. Визначна діячка українського жіночого руху[2].

Беренштам-Кістяківська Марія Вільямівна
Народилася 1869(1869)
Київ
Померла 25 лютого 1932(1932-02-25)
Київ
Діяльність публіцист, громадсько-політична діячка
Партія РСДРП

ЖиттєписРедагувати

Беренштам-Кістяківська Марія Вільямівна народилась у 1869 році у родині громадського діяча та вченого Беренштама Вільяма Людвіговича[3]. Закінчила гімназію у 1886 році.

У 80-х роках XIX століття Беренштам-Кістяківська входила до Київської Громади. Тоді ж громадська діячка працювала координатором між гуртком Доброгаєвої на Київських вищих жіночіх курсах та українським Гуртком 13 у Санкт-Петербурзі. Після смерті Доброгаєвої у 1888 році Марія Вільямівна разом з іншими активістками створила Гурток курсисток, що поступово перетворився на політичний гурток драгоманівського напрямку. Через те, що число курсисток щороку зменшувалося, а 1889 році Вищі жіночі курси були зовсім закриті, нових членів для гуртка знаходити стало важче. Тому восени 1889 року Марія Беренштам та Надія Новоборська вступили на курси сестер-жалібниць при Маріїнському товаристві Черво­ного Хреста для пошуку однодумців[4]. Там вони створили гурток «Українська просвіта».

У другій половині 90-х років XIX століття Марія Беренштам-Кістяківська працювала в Петербурзькому Союзі Боротьби за Визволення робіт­ничого класу і належала до загальноросійської соціал-демократичної партії. Однак, вступаючи в загальноросійські революційні організації, жінка не зреклась тих принципів федералізму, що увібрали в себе з вчення Михайла Драгоманова і як могла поширювала їх.

У 1895 році Марія Беренштам закінчила історико-філологічне відділення Бестужевських вищих жіночих курсів[5]. У 1899 році вийшла заміж за філософа і соціолога Богдна Кістяківського[6].

У 1900 році за збереження забороненої літератури Марія Вільямівна була заарештована та декілька років перебувала під слідством.

З Беренштам-Кістяківська 1906 року входила до гуртка осіб, що об'єдналися в «Комісії родинної школи» при Педагогічному товаристві Московського університету. Співробітник, викладач географії Будинку вільної дитини, організованого комісією. Автор популярної праці «Рассказы о борьбе человека с природой»[7], що протягом 1897—1921 років неодноразово перевидавалася (у 1901 році в перекладі українською вийшла у Львові). Брала участь у виданні журналу «Свободное воспитание». У 1920-х роках — старший статистик Інституту для виучування економічної кон'юнктури та народного господарства України ВУАН (1921), нештатний співробітник ІІІ відділу ВУАН з окремих наукових доручень (1923)[7]. Залишила спогади про батька, які зберігаються в ІР НБУВ–63.

ПриміткиРедагувати

  1. Усенко І. Б., Музика І. В. Академік Б. О. Кістяківський — правознавець, філософ і соціолог // Український науково-теоретичний часопис — К.: КУП НАНУ, 2008. — № 1 — с. 12.
  2. Богачевська-Хомяк М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України, 1884—1939 — К.: Либідь, 1995 — с. 68.
  3. Видатні Кістяківські: Неймовірна історія радника президента США з Боярки і його нащадків; Україна молода, 11 липня 2017.
  4. Павликовська І. На громадський шлях. З нагоди 70-ліття українського жіночого руху — Філадельфія, 1956. — с.19.
  5. Українки на Бестужевських вищих жіночих курсах // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка — К., 2008. — № 12. — с. 44.
  6. Кучеренко М. Кістяківські у Боярці // Боярка-інформ. ─ № 3. ─ 13 лютого 2015 ─ сс. 4-5.
  7. а б Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського. — Т. 2: Листування з українськими вченими. — Кн. 1: Листування: Д–Я./ Гол. ред. кол.: О. С. Онищенко — НАНУ; ІІУ; РАН. — K., 2011. — с. 502.

ДжерелаРедагувати