Відкрити головне меню

Берегове́ (до 1944 року — Замрук, крим. Zamruq, рос. Береговое) — село в Україні, в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим. Підпорядковане Піщанівській сільській раді. Населення — 870 чоловік (станом на 2001 рік).

село Берегове
Zamruk 6.JPG
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Бахчисарайський район
Рада/громада Піщанівська сільська рада
Код КОАТУУ 0120484402
Облікова картка Берегове 
Основні дані
Населення 870
Поштовий індекс 98432
Телефонний код +380 6554
Географічні дані
Географічні координати 44°54′06″ пн. ш. 33°37′18″ сх. д. / 44.90167° пн. ш. 33.62167° сх. д. / 44.90167; 33.62167Координати: 44°54′06″ пн. ш. 33°37′18″ сх. д. / 44.90167° пн. ш. 33.62167° сх. д. / 44.90167; 33.62167
Місцева влада
Адреса ради с. Піщане, вул. Набережна, 3
Карта
Берегове. Карта розташування: Україна
Берегове
Берегове
Берегове. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Берегове
Берегове
Мапа

Берегове у Вікісховищі?

ГеографіяРедагувати

Берегове знаходиться на крайньому північному заході району, на березі Каламітської затоки Чорного моря, в гирлі річки Західний Булганак, частіше називається просто Булганак. Географічно долина Булганака вважається межею передгір'їв Кримських гір: за північним схилом долини починається плоский степ.

Відстань від Берегового до райцентру 35 кілометрів, до Сімферополя і Севастополя близько 45 і приблизно 60 кілометрів до Євпаторії. Село широко відоме як тихий приморський курорт із зручними галечно-піщаними пляжами.

ІсторіяРедагувати

Село Замрук (крим. Zamruq, Самрук — естонська вимова[1]) в документх часі Кримського ханства доки не виявлене, уперше назва зустрічається в Камеральному описі Криму 1784 року як село бакчи-сарайського каймаканства Бакче-сарайського кадилику Замрук[2].

 
Пам'ятна дошка Едуарду Вільде на приміщенні пошти
 
Пам'ятна дошка Едуарду Лааману на приміщенні пошти
 
Православна церква Георгія Побідоносця

Після приєднання Криму до Росії 8 лютого 1784 року, село було приписане до Сімферопольському повіту Таврійської області[3]. Позначалася на карті Федора Чорного 1790 року[4]. Після Павлівських реформ, з 1792 по 1802 рік, входила в Акмечетський повіт Новоросійської губернії[5]. По новому адміністративному поділу, після створення 8 (20) жовтня 1802 року Таврійської губернії[6], Замрук був приписаний до Актачинської волості Сімферопольського повіту.

По складеній в 1805 році Відомості про усі селища, в що Сімферопольському повіті полягають. у Замруці в 34 дворах проживвало 103 кримських татарина, а землі належали статському радникові Казнадар-азі[7], у 1817 році, судячи з карти, в селі було 25 дворів[8].

По адміністративній реформі 1829 року, згідно з Відомістю про казенні волості Таврійської губернії 1829 р. Замрук приписали до Дуванкойської волості[9], і в 1842 році, судячи з карт, в селі було 25 житлових будинків[10].

Під час Кримської війни в районі Замруку, напередодні битви на Альмі 1854 року, розташовувалося з'єднання турецьких військ. Після закінчення війни мала місце масова еміграція кримських татар до Османської імперії[11], виїхало і населення Замрука, і вже 1 листопада 1861 року в порожнє село в'їхало 13 сімей[1] переселенців з Естонії[12]. У «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 р», за результатами VIII ревізії, в селі в 13 дворах проживало 110 чоловік, записаних як казенних німців і була скасована мечеть (у 1865 році на карті всього 11 дворів[13]).

У «Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889г» за результатами Х ревізії 1887 року записаний Замрук з 25 дворами і 144 жителями[14].

Після земської реформи 1890 року[15] Замрук зарахували до Кронентальської волості

У 1915 році, згідно з Статистичним довідником Таврійської губернії. Ч.1-а Статистичний нарис, випуск шостий Сімферопольський повіт, 1915 р., село носило 2 назви: Берегове і Замрук і відносилося до Булганакської волості[16].

На 1926 рік, за новим адміністративним поділом, Замрук відносився до Сімферопольському району, а саме село було приписане до Булганацької сільради[17].

На 1968 рік село входило до складу Вілінської сільради[18], на 1977 рік — до складу Піщанівської[19].

Динаміка чисельності населенняРедагувати

  • 1805 — 103 чол. (всі кримські татари)
  • 1864 — 110 чол. (всі естонці)
  • 1889 — 144 чол.
  • 1926 — 260 чол. (210 естонців, 39 росіян, 10 німців)
  • 1939 — 249 чол.
  • 1989 — 904 чол.
  • 2001 — 870 чол.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Етнографія народів Криму. Естонці
  2. Камеральное Опис Криму л. А
  3. Адміністративно-територіальний поділ Криму[недоступне посилання з травень 2019]
  4. Карта Федора Чорного 1790
  5. Крим 1783–1998 рр., стор. 122. Указ Павла I Сенату про новий поділ держави на губернії
  6. Крим 1783–1998 рр., стор. 124. З Указу Олександра I Сенату про створення Таврійської губерни
  7. ИТУАК, т. 26, стр.85. Лашков Ф. Ф. Історичний нарис Кримсько-татарського землеволодіння
  8. «Військова топографічна карта півострова Крим . 1817-го року»[недоступне посилання з червень 2019]
  9. 1783_1998.part1.rar Крим 1783–1998 рр., Відомість про казенні волості Таврійської губернії 1829 р. стор. 127[недоступне посилання з червень 2019]
  10. «Топографічна карта півострова Крим, л. VII,.Зйомки полковн. Бетева і подолк. Оберга. 1842 р».[недоступне посилання з травень 2019]
  11. Сейдаметов Е. Х. Еміграція кримських татар в XIX–XX ст. Архів оригіналу за 30 липень 2013. Процитовано 27 липень 2011. 
  12. Михайло Лезинський. Далекий Кут Російської Імперії.
  13. Захід.jpg Карта Таврійської губернії за рекогносцируванням, 1865 року, лист 12[недоступне посилання з травень 2019]
  14. Пам'ятна книга Таврійської губернії 1889г[недоступне посилання з травень 2019]
  15. Би. Веселовський. Історія земства. Архів оригіналу за 5 січень 2012. Процитовано 27 липень 2011. 
  16. Крим 1783–1998 рр., стор. 252
  17. v_krimu_1783_1998.part1.rar Крим 1783–1998 рр., стор. 344[недоступне посилання з червень 2019]
  18. Кримська обл. — 1968 р. стр.18
  19. Кримська обл. — 1977 стр.75

ПосиланняРедагувати