Берегове (Бахчисарайський район)

населений пункт в Україні

Берегове́ (до 1944 року — Замрук, крим. Zamruq, рос. Береговое) — село в Україні, у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим. Підпорядковане Піщанівській сільській раді. Населення — 870 чоловік (станом на 2001 рік).

село Берегове
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Бахчисарайський район
Рада Піщанівська сільська рада
Код КАТОТТГ UA01020330020049762
Облікова картка Берегове 
Основні дані
Засноване 1784
Населення 787 (2014)
Площа 1.1 км²
Густота населення 715.4 осіб/км²
Поштовий індекс 98432
Телефонний код +380 6554
Географічні дані
Географічні координати 44°54′06″ пн. ш. 33°37′18″ сх. д. / 44.90167° пн. ш. 33.62167° сх. д. / 44.90167; 33.62167Координати: 44°54′06″ пн. ш. 33°37′18″ сх. д. / 44.90167° пн. ш. 33.62167° сх. д. / 44.90167; 33.62167
Середня висота
над рівнем моря
30 м
Відстань до
обласного центру
41,4 км
Відстань до
районного центру
30,6 км
Місцева влада
Адреса ради с. Піщане, вул. Набережна, 3
Карта
Берегове. Карта розташування: Україна
Берегове
Берегове
Берегове. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Берегове
Берегове
Мапа
Мапа

CMNS: Берегове у Вікісховищі

Географія

ред.

Берегове знаходиться на крайньому північному заході району, на березі Каламітської затоки Чорного моря, у гирлі річки Західний Булганак, частіше називається просто Булганак. Географічно долина Булганака вважається межею передгір'їв Кримських гір: за північним схилом долини починається плоский степ.

Відстань від Берегового до райцентру 35 кілометрів, до Сімферополя і Севастополя близько 45 і приблизно 60 кілометрів до Євпаторії. Село широко відоме як тихий приморський курорт із зручними галечно-піщаними пляжами.

Історія

ред.

Село Замрук (крим. Zamruq, Самрук — естонська вимова[1]) в документах часів Кримського ханства доки не виявлене, уперше назва зустрічається в Камеральному описі Криму 1784 року як село бакчи-сарайського каймаканства Бакче-сарайського кадилику Замрук[2].

 
Пам'ятна дошка Едуарду Вільде на приміщенні пошти
 
Пам'ятна дошка Едуарду Лааману на приміщенні пошти
 
Православна церква Георгія Побідоносця

Після анексії Криму Російською імперією 8 лютого 1784 року, село було приписане до Сімферопольському повіту Таврійської області[3]. Позначалася на карті Федора Чорного 1790 року[4]. Після Павлівських реформ, з 1792 по 1802 рік, входила в Акмечетський повіт Новоросійської губернії[5]. По новому адміністративному поділу, після створення 8 (20) жовтня 1802 року Таврійської губернії[6], Замрук був приписаний до Актачинської волості Сімферопольського повіту.

По складеній в 1805 році Відомості про усі селища, у що Сімферопольському повіті полягають. у Замруці в 34 дворах проживало 103 кримських татарина, а землі належали статському радникові Казнадар-азі[7], у 1817 році, судячи з карти, у селі було 25 дворів[8].

По адміністративній реформі 1829 року, згідно з Відомістю про казенні волості Таврійської губернії 1829 р. Замрук приписали до Дуванкойської волості[9], і в 1842 році, судячи з карт, у селі було 25 житлових будинків[10].

Під час Кримської війни в районі Замруку, напередодні битви на Альмі 1854 року, розташовувалося з'єднання турецьких військ. Після закінчення війни мала місце масова еміграція кримських татар до Османської імперії[11], виїхало і населення Замрука, і вже 1 листопада 1861 року в порожнє село в'їхало 13 сімей[1] переселенців з Естонії[12]. У «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 р», за результатами VIII ревізії, у селі в 13 дворах проживало 110 чоловік, записаних як казенних німців і була скасована мечеть (у 1865 році на карті всього 11 дворів[13]).

У «Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889г» за результатами Х ревізії 1887 року записаний Замрук з 25 дворами і 144 жителями[14].

Після земської реформи 1890 року[15] Замрук зарахували до Кронентальської волості

У 1915 році, згідно з Статистичним довідником Таврійської губернії. Ч.1-а Статистичний нарис, випуск шостий Сімферопольський повіт, 1915 р., село носило 2 назви: Берегове і Замрук і відносилося до Булганакської волості[16].

На 1926 рік, за новим адміністративним поділом, Замрук відносився до Сімферопольському району, а саме село було приписане до Булганацької сільради[17].

На 1968 рік село входило до складу Вілінської сільради[18], на 1977 рік — до складу Піщанівської[19].

Динаміка чисельності населення

ред.
  • 1805 — 103 чол. (всі кримські татари)
  • 1864 — 110 чол. (всі естонці)
  • 1889 — 144 чол.
  • 1926 — 260 чол. (210 естонців, 39 росіян, 10 німців)
  • 1939 — 249 чол.
  • 1989 — 904 чол.
  • 2001 — 870 чол.

Примітки

ред.
  1. а б Етнографія народів Криму. Естонці. Архів оригіналу за 21 березня 2015. Процитовано 27 липня 2011.
  2. Камеральное Опис Криму л. А. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 27 липня 2011.
  3. Адміністративно-територіальний поділ Криму[недоступне посилання з травня 2019]
  4. Карта Федора Чорного 1790. Архів оригіналу за 1 листопада 2018. Процитовано 27 липня 2011.
  5. Крим 1783—1998 рр., стор. 122. Указ Павла I Сенату про новий поділ держави на губернії. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 липня 2011.
  6. Крим 1783—1998 рр., стор. 124. З Указу Олександра I Сенату про створення Таврійської губерни. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 липня 2011.
  7. ИТУАК, т. 26, стр.85. Лашков Ф. Ф. Історичний нарис Кримсько-татарського землеволодіння. Архів оригіналу за 20 липня 2010. Процитовано 27 липня 2011.
  8. «Військова топографічна карта півострова Крим . 1817-го року»[недоступне посилання з червня 2019]
  9. 1783_1998.part1.rar Крим 1783—1998 рр., Відомість про казенні волості Таврійської губернії 1829 р. стор. 127[недоступне посилання з червня 2019]
  10. «Топографічна карта півострова Крим, л. VII,.Зйомки полковн. Бетева і подолк. Оберга. 1842 р».[недоступне посилання з травня 2019]
  11. Сейдаметов Е. Х. Еміграція кримських татар в XIX–XX ст (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 липня 2013. Процитовано 27 липня 2011.
  12. Михайло Лезинський. Далекий Кут Російської Імперії. Архів оригіналу за 7 липня 2015. Процитовано 27 липня 2011.
  13. Захід.jpg Карта Таврійської губернії за рекогносцируванням, 1865 року, лист 12[недоступне посилання з травня 2019]
  14. Пам'ятна книга Таврійської губернії 1889г[недоступне посилання з травня 2019]
  15. Би. Веселовський. Історія земства (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 січня 2012. Процитовано 27 липня 2011.
  16. Крим 1783—1998 рр., стор. 252. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 липня 2011.
  17. v_krimu_1783_1998.part1.rar Крим 1783—1998 рр., стор. 344[недоступне посилання з червня 2019]
  18. Кримська обл. — 1968 р. стр.18. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 27 липня 2011.
  19. Кримська обл. — 1977 стр.75. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 27 липня 2011.

Посилання

ред.