Бенуа Леонтій Миколайович

Лео́нтій Микола́йович Бенуа́ (рос. Бенуа Леонтий Николаевич, 11 (23) серпня 1856(18560823), Петергоф, Російська імперія — 8 лютого 1928, Ленінград, РСФРР, СРСР) — російський радянський архітектор, професор (з 1892), заслужений діяч мист. РРФСР (з 1927).

Бенуа Леонтій Миколайович
рос. Леонтий Николаевич Бенуа
Benua LN.jpg
Народження 11 (23) серпня 1856
Смерть 8 лютого 1928(1928-02-08)[1] (71 рік)
Поховання Літераторські мостки
Країна
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the USSR (1936-1955).svg СРСР
Навчання Петербурзька академія мистецтв (1879)
Діяльність архітектор
Праця в містах Санкт-Петербург
Архітектурний стиль Ленінград, РРФСР, СРСР
Найважливіші споруди церква Захарія і Єлизавети Кавалергардського полку, церква Іллі Пророка на Новодевочому цвинтарі,прибутковий будинок В. Ратькова-Рожнова, споруди Придворної співочої капелли, трибуни Коломязького ипподрому, Олександрівський прихисток для дітей арештантів, будівлі інституту Отта в Петербурзі
Заклад Вище художнє училище при Російській імператорській академії мистецтв
Учні Мунц Оскар Рудольфович
Нагороди
орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня
Заслужений діяч мистецтв РРФСР Large gold medal of the Imperial Academy of Arts
Батько Бенуа Микола Леонтійович[2]
Діти ·Nadia Benoisd і Q105067523?
CMNS: Бенуа Леонтій Миколайович у Вікісховищі

Закінчив Петербурзьку академію мистецтв (1879), багато будував у Петербурзі, Москві, Варшаві та ін. містах. 1916 у Києві на Хрещатику за проектом Бенуа споруджено будинок колишнього Петербурзького банку.

Бенуа приділяв велику увагу педагогічній роботі (його вихованці І. О. Фомін, В. О. Щуко, О. В. Щусєв, Л. В. Руднєв). Архітектурна творчість Бенуа відзначається високою майстерністю, хоч подекуди еклектична.

ЛітератураРедагувати


  1. а б Бенуа Леонтий Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Бенуа // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1905. — Т. доп. I. — С. 248. — 956 с.