Відкрити головне меню

Лео́нтій Микола́йович Бенуа́ (рос. Бенуа Леонтий Николаевич, 11 (23) серпня 1856(18560823), Петергоф, Російська імперія — 8 лютого 1928, Ленінград, РСФРР, СРСР) — російський радянський архітектор, професор (з 1892), заслужений діяч мист. РРФСР (з 1927).

Бенуа Леонтій Миколайович
рос. Леонтий Николаевич Бенуа
Benua LN.jpg
Народження 11 (23) серпня 1856Петергоф, Російська імперія
Смерть 8 лютого 1928(1928-02-08)[1] (71 рік)Ленінград, Російська СФРР, СРСР[1]
Поховання Літераторські мостки
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Навчання Петербурзька академія мистецтв (1879)
Діяльність архітектор
Праця в містах Санкт-Петербург
Архітектурний стиль Ленінград, РРФСР, СРСР
Найважливіші споруди церква Захарія і Елизавети Кавалергардського полку, церква Іллі Пророка на Новодевочому цвинтарі,прибутковий будинок В. Ратькова-Рожнова, споруди Придворної співочої капелли, трибуни Коломязького ипподрому, Олександрівський прихисток для дітей арештантів, будівлі інституту Отта в Петербурзі
Заклад Higher Art School at the Imperial Academy of Arts
Нагороди
орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня

Заслужений діяч мистецтв РРФСР[d]

Батько Nicholas Benois[d][2]
Діти ·Nadia Benois[d]
Ідентифікатори і посилання
база даних Музею Орсе 110409

Джерела:
Бенуа Леонтій Миколайович у Вікісховищі?

Закінчив Петербурзьку академію мистецтв (1879), багато будував у Петербурзі, Москві, Варшаві та ін. містах. 1911 у Києві на Хрещатику за проектом Бенуа споруджено будинок колишнього Петербурзького банку. Бенуа приділяв велику увагу педагогічній роботі (його вихованці І. О. Фомін, В. О. Щуко, О. В. Щусєв, Л. В. Руднєв). Архітектурна творчість Бенуа відзначається високою майстерністю, хоч подекуди еклектична.

ЛітератураРедагувати


  1. а б Бенуа Леонтий Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Бенуа // Энциклопедический словарьСанкт-Петербург: Брокгауз — Ефрон, 1905. — Т. доп. I. — С. 248. — 956 с.