Бенедикта Генрієтта Пфальцька

герцогиня-консорт Брауншвейг-Люнебургу

Бенедикта Генрієтта Філіпіна Пфальц-Зіммернська (нім. Benedikta Henriette Philippine von der Pfalz-Simmern), (нар. 14 березня 1652 — пом. 12 серпня 1730) — німецька аристократка XVIIXVIII століть, донька пфальцграфа Едварда Зіммернського та принцеси Анни Ґонзаґи-Неверської, дружина герцога Брауншвейг-Люнебурзького та князя Каленберзького Йоганна Фрідріха.

Бенедикта Генрієтта Пфальцька
нім. Benedicta Henriette von der Pfalz
Бенедикта Генрієтта Пфальцька
Портрет Бенедикти Генрієтти пензля невідомого майстра, близько 1680 року, Королівська колекція
герцогиня-консорт Брауншвейг-Люнебургу
Початок правління: 30 листопада 1668
Кінець правління: 28 грудня 1679
Інші титули: княгиня-консорт Калленбергу

Попередник: Доротея Софія Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Глюксбурзька
Наступник: Софія Пфальцька

Дата народження: 14 березня 1652(1652-03-14)
Місце народження: Париж
Країна: Франція
Дата смерті: 12 серпня 1730(1730-08-12) (78 років)
Місце смерті: Аньєр-сюр-Сен, Франція
Чоловік: Йоганн Фрідріх Брауншвейг-Люнебурзький
Діти: Анна Софія, Шарлотта Феліцита, Генрієтта Марія, Вільгельміна Амалія
Династія: Дім Пфальц-Зіммерн, Вельфи
Батько: Едвард Пфальцький
Мати: Анна Ґонзаґа

БіографіяРедагувати

Народилась 14 березня 1652 року у Парижі. Була четвертою дитиною та третьою донькою в родині пфальцграфа Едварда Зіммернського та його дружини Анни Ґонзаґи-Неверської. Мала старших сестер Луїзу Марію та Анну Генрієтту. Брат помер немовлям до її народження.

Мешкало сімейство у Парижі. Доньки виховувалися у католицькому дусі. Батька не стало, коли Бенедикті Генрієтті було 11 років. Матір більше не одружувалася. За словами італійського історика Джованні Баттісти Інтри, вона «тримала один з найвизначніших літературних салонів у перші роки правління Людовіка XIV».

Була видана заміж у віці 16 років за 43-річного герцога Брауншвейг-Люнебурзького та князя Каленберзького Йоганна Фрідріха. Вінчання відбулося 30 листопада 1668 у Ганновері. Наречена прибула до міста за кілька тижнів до церемонії — 9 листопада 1668, про що свідчить мідна гравюра Георга Фрідріха Гримма. З нагоди весілля відбулася прем'єра опери «Аделаїда» композитора Антоніо Сарторі.[1]

Бенедикта привезла із собою багато французьких придворних, що сприяло розквіту бароко у Ганновері. На її прохання Йоганн Фрідріх найняв музикантів, які пройшли навчання у французькому стилі, у тому числі співачку Анну Софі Бонн. Герцогиня також просувала італійську оперу і сама музиціювала. Вважалася дуже невимогливою, оскільки була задоволена, коли «мала свої книги та гітару».

У подружжя народилося четверо доньок:

Наприкінці 1679 року Йоганн Фрідріх помер. Герцогиня з доньками після цього переїхала до Франції, де мешкала у своєї кузини Лізелотти. Згодом певний час прожила в Модені, при дворі свого зятя Рінальдо, проте швидко залишила Італію, оскільки він погано поводився з нею. Повернувшись знову до Франції, оселилася у своєї сестри Анни Генрієтти. Весь цей час продовжувала листування з Готфрідом Вільгельмом Ляйбніцем, який з 1767 року був радником і бібліотекарем її чоловіка.

Померла 12 серпня 1730 року в Аньєр-сюр-Сен. Була похована у князівській крипті замкової церкви Ганноверу. Нутрощі знаходяться у церкві Святої Женевьєви в Аньєр-сюр-Сен.[2]

ГенеалогіяРедагувати

Фрідріх IV
 
 
Луїза Юліана Оранська
 
 
Яків I
 
 
Анна Данська
 
 
Луї де Ґонзаґа-Невер
 
 
Генрієтта Клевська
 
 
Шарль де Гіз
 
 
Генрієтта Савойська-Війяр
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх V
 
 
 
 
 
 
Єлизавета Стюарт
 
 
 
 
 
 
Карл I Ґонзаґа-Невер
 
 
 
 
 
 
Катерина Лотаринзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Едвард Пфальцький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анна Ґонзаґа-Неверська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Бенедикта Генрієтта
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПриміткиРедагувати

  1. Christian Seebald: Libretti vom «Mittelalter», Walter de Gruyter, 2009, стор. 40
  2. Пфальцькі Віттельсбахи [1] (англ.)

ЛітератураРедагувати

  • Wilhelm Rothert: Benedikta, Herzogin von Hannover, in ders.: Allgemeine Hannoversche Biographie, Band 3: Hannover unter dem Kurhut 1646–1815, Sponholtz, Hannover 1916, стор. 100–101.
  • Linda Maria Koldau: Frauen-Musik-Kultur: ein Handbuch zum deutschen Sprachgebiet der Frühen Neuzeit, Böhlau, Köln / Weimar 2005.

ПосиланняРедагувати