Відкрити головне меню

Віталій Бендер
Бендер.JPG
Віталій Бендер
Псевдо В. Дончак, Л. Любава, О. Кей, Вол. Токар, Ст. Петелько, Ол. Райт, П. Р. Бендя
Народився 5 січня 1923(1923-01-05)
село Слов'яносербське (тепер смт. Слов'яносербськ Луганської області)
Помер 30 жовтня 1991(1991-10-30) (68 років)
Англія
Громадянство СРСР СРСР,Велика Британія Велика Британія
Національність українець
Діяльність письменник, журналіст і громадсько-політичний діяч
Мова творів українська
Роки активності 19461991

Віталій Петрович Бендер (* 5 січня 1923, село Слов'яносербське (тепер смт. Слов'яносербськ Луганської області) — † 30 жовтня 1991, Англія) — український письменник, журналіст і громадсько-політичний діяч.

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився він 5 січня 1923 року в селі Слов'яносербському, яке з 1936 року є частиною Луганської області на Донбасі.

Ще перед початком Другої світової війни закінчив десятирічку й був покликаний до війська. Був двічі ранений. Потрапив до німецького полону, з якого вирвався, записавшись до дивізії «Галичина».

Кінець війни застав його в чужій уніформі в англійському полоні. З англійського полону з Італії, як інтернованого вояка Першої Дивізії УНА, привезли його до Англії і в 1949 році звільнили з полону.

ТворчістьРедагувати

За дротами, в Італії, почав Віталій Бендер писати короткі оповідання до таборових газет. Від 1946 року він видав друком ряд повістей і романів. Повість «Марко Буджа» (1946 p.), роман в двох томах «Марш молодости» (Мюнхен, 1954), який присвятив воякам та старшинам дивізії, «Навздогін за ворогом», «Минулі дні», «Вечірній гість» — детективно-розважальний твір, книгу нарисів про провінційне українське містечко «Станція Пугаловська» (Торонто, 1983 р.) та свої вояцькі пригоди й переживання в останній війні в книзі «Фронтові дороги» (Торонто — Нью-Йорк, 1987 p.).

Окрім того Віталій Бендер написав майже 50 інших оповідань і новел та понад 800 статей, нарисів, сильветок, рецензій, радіоскринтів, фейлетонів та гуморесок, які переважно друкувалися в газеті «Українські вісті», що виходила в Новім Ульмі, а пізніше в Детройті, та в газетах «Українська думка», «Свобода», «Український голос», «Час», в журналах «Нові дні», «Молода Україна», «Наші позиції», «Всесвіт», «Оса», «Вісті комбатанта» та «Штурм». Статті він підписував своїм прізвищем чи одним з псевдонімів: В. Дончак, Л. Любава, О. Кей, Вол. Токар, Ст. Петелько, Ол. Райт, П. Р. Бендя та ін. В газеті «Українські вісті» вів рубрики «На наш погляд» та «Прочитане, розказане, побачене, пережите».

Понад 25 років працював в Лондоні в Бі-Бі-Сі як журналіст-перекладач. З 1949 року активний член УРДП, а з 1954 й провідний член партії, яку очолював Іван Багряний.

В 1954 році його призначено на головного редактора «Українських вістей» і ті обов'язки він виконував аж до часу одруження в Англії 1957 року. Окрім того він допомагав редагувати неперіодичне видання ЦК УРДП — газету «Ми ще по вернемося», як відповідь на заклики до українців зі східних областей України повертатися «на родіну», та газету російських демократів «Освобождєніє», що виходила при «Українських вістях».

Політичне життяРедагувати

Віталій Бендер брав активну участь в українському політичному житті.

Від 1965 року до 1972 року очолював УРДП в Англії, а з 1960-х років став постійним членом ЦК та Секретаріяту Української Революційно-Демократичної Партії, яка на десятому з'їзді змінила назву на Українську Демократично-Республіканську Партію.

Помер 30 жовтня 1991 року в Англії після операції від серцевого нападу.

ТвориРедагувати

  • Бендер В. Марш молодости. — К.: Юніверс, 2005. — 883 с.
  • Бендер В. Станція Пугаловська. — Торонто: СУЖЕРО, 1984. — 201 с.
  • Бендер В. Фронтові дороги. — Торонто — Нью-Йорк: Сужеро, Добрус, 1987. — 278 с.
  • Бендер В. Фронтові дороги. Марш молодості // Уроки правди і добра / Упоряд. та автор біогр. нарисів В. В. Оліфіренко. — Донецьк: Донбас, 2001. — С. 229–247.

ДжерелаРедагувати

  • В. Бендер помер в Англії. Свобода, № 220 від 19 листопада 1991 р.
  • Просалова В. А. .  (упорядник). Письменники української діаспори: Донбаський вимір.— Донецьк: Східний видавничий дім, 2010. — 336 с.
  • Василенко Р. Ех, дороги… // Життя в гримі та без (шляхами діаспори): Мемуари, поезії, публіцистика. — К.: Рада, 1999. — С. 366–369.
  • Дальний Мар'ян. Прощай, Віталію-друже! // Вибране: Люди — події — коментарі. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. — С. 230–232.
  • Коновал О. Жив з Україною в серці // Бендер В. Марш молодости. — К.: Юніверс, 2005. — С. 5-9.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
  • Дальний Мар'ян. Прощай, Віталію-друже! // Дальний М. Вибране: Люди — події — коментарі. -К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. — С. 230–232.
  • Качуровський І. Покоління Другої світової війни в літературі української діаспори // Променисті сильвети: лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. — С. 514–531.
  • Коновал О. Віталій Бендер про «Огненне коло» Івана Багряного // Літературна Україна. — 2011. — 10 листопада. — С. 11.