Беллі́ні — родина італійських живописців епохи Відродження, засновники венеціанської школи.

Якопо Белліні (біля 1400 — †1470) був батьком художників Джентіле і Джованні. Його дочка, Ніколозе Белліні, стала дружиною художника Андреа Мантеньї. З його робіт майже нічого не збереглося, два альбоми малюнків (у даний час знаходяться в Британському музеї й у Луврі) містять його ідеї і начерки.До творчого доробку Якопо відносять також декілька мадон.

Джентіле (біля 1429-†1507) брав участь в оформленні Палацу Дожів, Венеція, 1474, і працював при дворі Мухаммеда ІІ у Константинополі. Малював багатофігурні оповідальні композиції (Академія, Венеція).

Джованні (біля 1430 — †1516), молодший брат Джентіле, учився в свого батька і малював портрети та різні релігійні композиції. Ранні роботи Джованні Белліні створені під впливом його шурина Мантенья. Його стиль варіювався від статичної манери венеціанських робіт середини 15 сторіччя до гармонії і пишноти робіт епохи високого Відродження, як, наприклад, у вівтарі Святого Захарія, Венеція, 1505. Він запровадив м'які тони, гармонію в композицію і використовував світлі кольори, що вплинуло на наступне покоління живописців. Писав переважно олійними фарбами, а не темперою.

Був учителем Джорджоне й Тіціана.Серед учнів Джованні, ймовірно, був і нервовий і талановитий геній Лоренцо Лотто.Бо всі талановиті майстри Венеції отримали впливи манери Джованні в тій чи іншій мірі.

З серед. 70-х рр. 15 століття Джованні оволодіває новою для Італії технікою олійного живопису. Колорит у нього набуває насиченості й теплоти. Твори Джованні Белліні (мадонни, вівтарні образи, сцени з Євангелія на фоні пейзажу) відзначаються спокійною величчю, глибиною почуття та поетичністю.

Художник-гуманіст, Джованні Белліні виступає як сміливий новатор, творчість якого підводить венеціанських майстрів до розквіту Високого Відродження.

ЛітератураРедагувати