Відкрити головне меню

Любоми́р Омеля́нович Беле́й (18 березня 1962, смт Войнилів, Калуський район, Івано-Франківська область — 12 травня 2018, Ужгород) — український мовознавець, доктор філологічних наук з 1997, професор з 2002. Директор та засновник Науково–дослідного інституту україністики імені Михайла Мольнара[1], автор наукових праць, присвячених питанням мови, укладач старослов'янсько-українського словника.

Любомир Омелянович Белей
Любомир Белей.jpg
Народився 18 березня 1962(1962-03-18)
Войнилів, Калуський район, Івано-Франківська область, Українська РСР, СРСР
Помер 12 травня 2018(2018-05-12) (56 років)
Ужгород, Україна
Місце проживання Ужгород
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність мовознавець
Alma mater Ужгородський університет
Сфера інтересів філологія
Заклад Ужгородський університет
Вчене звання Професор
Науковий ступінь Доктор філологічних наук
Відомий завдяки: український мовознавець
У шлюбі з Галина Белей
Діти Лесь, Остап, Ярина

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Любомир Белей народився 18 березня 1962 року в смт Войнилів Калуського району Івано-Франківської області.

У 1983 році закінчив українське відділення філологічного факультету Ужгородського державного університету та вступив до аспірантури за спеціальністю «загальне мовознавство».

У 1986 році захистив кандидатську дисертацію «Варіантність антропонімів на різних рівнях української мови».

З 1986 — викладач, з 1990 — доцент кафедри загального і слов'янського мовознавства, з 2000 року Любомир Белей професор кафедри мови Ужгородського національного університету.

Сім'яРедагувати

Дружина — Галина, сини: Лесь та Остап, донька — Ярина.

Наукова діяльністьРедагувати

Досліджував українську ономастику, історію української літературної мови, мову та культуру української діаспори та лексикографію.

ПраціРедагувати

  • Сакля на витри: антологія поезії югославських русинів-українців (У співавторстві з Іваном Ребриком, 1991);
  • Ім'я для дитини в українській родині (1993);
  • Функціонально-стилістичні можливості української літературно-художньої антропонімії XIX-ХХ ст. (1995);
  • Тіхий Ф. Розвиток сучасної літературної мови на Підкарпатській Русі (переклад з чеської та післямова Л. Белея та М. Сюська, 1996).
  • З історії українців Боснії (1997);
  • Старослов'янсько-український словник (2001, у співавт.).
  • Проблемні питання української літературно-художньої антропоніміки (2001);
  • Нова українська літературно-художня антропонімія: проблеми теорії та історії (2002);
  • Дорошенко Дмитро. Слов'янський світ у його минулому та сучасному (передмова та упорядкування, 2005);
  • Українські імена колись і тепер (2010);
  • Не минаючи ані титли… Лінгвобіографія старослов'янскої мови (2015);
  • «Русинський» сепаратизм: націєтворення in vitro (2017).

КнигиРедагувати

ПублікаціїРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати