Белей Іван Михайлович

український журналіст, перекладач і критик

Іван Белей
Белей Іван Михайлович.jpg
Іван Белей
Народився 1856
Войнилів (нині Калуський район, Івано-Франківська область, Україна)
Помер 20 жовтня 1921(1921-10-20)
Львів (нині Україна)
Поховання
Країна Flag of the Habsburg Monarchy.svg Австрійська імперія
Flag of Hungary (1896-1915; angels; 3-2 aspect ratio).svg Австро-Угорщина
Flag of the Ukrainian State.svg ЗУНР
Національність українець
Діяльність журналіст, перекладач, головний редактор, літературознавець
Alma mater Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Знання мов українська

Іва́н Миха́йлович Беле́й (псевдонім і криптонім — Роман Розмарин, Гнат Перевізник та ін.; 1856, м. Войнилів, тепер смт Калуського району Івано-Франківської області — 20 жовтня 1921, Львів) — український журналіст, перекладач і критик.

ЖиттєписРедагувати

Закінчив юридичний факультет Львівського університету (1880).

Належав до демократичної частини студентського товариства «Академический кружок», був членом редакції журналу «Друг» (1876—1877). Разом з І. Франком та М. Павликом видавав «Дрібну бібліотеку» (1878—1879, вийшло 14 випусків), редагував журнал «Світ» (1881—1882), на сторінках якого виступив з сатиричними нарисами проти негативних явищ галицької дійсності.

Довголітній редактор газети «Діло» (1884—1902) та її літературного додатка «Бібліотека найзнаменитіших повістей».

Похований на 4 полі Личаківського цвинтаря. Надгробок відремонтований дирекцією музею «Личаківський цвинтар».

ПраціРедагувати

Автор перекладів з західноєвропейської літератури, численних публіцистичних, літературно-критичних статей, нарисів і рецензій. З юнацьких років був активним учасником і організатором відзначення щорічних шевченківських свят, у редагованих ним виданнях систематично публікував статті й матеріали про життя і творчість Шевченка, широко висвітлював вшанування його пам'яті в містах і селах Галичини. Відгукнувся на першу публікацію українського перекладу щоденника Шевченка («Зоря». — 1893. — № 17), вказував на необхідність українського перекладу російськомовних повістей і листів поета та повного видання його творів.

Популяризував книжку М. Чалого «Жизнь и произведения Т. Шевченка» (1882), підтримував і заохочував працю І. Франка над німецькими перекладами поезії Шевченка. У промові на шевченківському святі 1894 («Діло». — 1894. — № 100) і статті «За що ми шануємо пам'ять Шевченка?» (Ілюстрований календар Товариства «Просвіта». — Львів, 1895) Б. наголосив на винятково важливій ролі поета в національно-політичному і культурному відродженні українського народу.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати