Беккер Давид Юлійович
Давид Юлійович Бе́ккер (24 січня 1940, Одеса — 4 березня 2022, Одеса) — український художник і педагог; член Спілки радянських художників України з 1970 року, Німецького товариства екслібриса, Клубу екслібристів Голландії.
| Беккер Давид Юлійович | ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
| Народження |
24 січня 1940 Одеса, Українська РСР, СРСР | |||
| Смерть | 4 березня 2022 (82 роки) | |||
| Одеса, Україна[1] | ||||
| Країна |
 СРСР Україна | |||
| Навчання | Одеське художнє училище (1960), Харківський художній інститут (1963) і Харківський художньо-промисловий інститут (1966) | |||
| Діяльність | художник, викладач | |||
| Вчитель | Хмельницький Олександр Анатолійович і Чернов Леонід Іванович | |||
| Відомі учні | Орос Іван Васильович і Кушнірюк Віталій Васильович | |||
| Працівник | Одеський державний педагогічний університет імені Костянтина Ушинського | |||
| Член | Спілка радянських художників України | |||
| Роботи в колекції | Національна галерея мистецтв | |||
|
| ||||
Біографія ред.
Народився 24 січня 1940 року в місті Одесі (нині Україна). У 1955—1960 роках навчався в Одеському художньому училищі імені Митрофана Грекова; у 1960—1966 роках Харківському художньому інституті та Харківському художньо-промисловому інституті, був учнем Олександра Хмельницького, Леоніда Чернова.
Протягом 1967—1973 років викладав в Одеському педагогічному інституті. Серед учнів: Федір Кравчик, Борис Кушнір, Віталій Кушнірюк, Олександр Логвин, Іван Орос.
Мешкав в Одесі в будинку на вулиці Червоної Гвардії, № 43, квартира № 18[2] та у будинку на вулиці Львівській, № 211, квартира № 17[3]. Помер в Одесі 4 березня 2022 року.
Творчість ред.
Працював в галузі станкової графіки — ліногравюра, літографія, офорт. Автор графічних серій на літературні, біблійні та міфологічні сюжети, серії портретів митців, поетів, композиторів, книжкових ілюстрацій; створив замалим не 1000 екслібрисів[4]. Серед робіт:
Проілюстрував книгу Джованні Боккаччо «Декамерон» (1983), книги Ісака Бабеля (1989), Костянтина Паустовського (1990), Марини Цвєтаєвої (1991).
Брав участь у республіканських, всесоюзних виставках з 1967 року. Провів 50 виставок за кордоном, зокрема: 10 — у Німеччині, 5 — у Японії і Польщі, 3 — у Нідерландах, по 2 — у Швейцарії та Чехії. Відбулося 50 його персональних виставок[6].
Роботи зберігаються в музеях та галереях Херсона, Запоріжжя, Нової Каховки, Одеси, музеях імені Олександра Пушкіна у Москві та Санкт-Петербурзі, Музеї книги в Нідерландах та інших.
Відзнаки ред.
Лауреат і призер багатьох міжнародних конкурсів, всього — дванадцять нагород, зокрема:
- 1986 — другий і третій приз в Польщі;
- 1987 — 1-а премія імені Альбрехта Дюрера, Нюрнберг;
- 1990 — премія в місті Кронах;
- 1996 — «Reynaert de Vos» — 1-а премія в місті Сінт-Ніклас;
- 1998 — «Медаль Адама Міцкевича» в місті Острув-Велькопольський;
- 1998 — номінація «St. George», Італія;
- 1998 — третій приз на «Maus Ketti» виставці в Люксембузі;
- 1999 — другий приз на «VIII Biennale of small forms» Польща;
- 2001 — «Grand prix» в Японії за кращий екслібрис 2000 року.
Примітки ред.
- ↑ різні автори Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 966-02-2075-8
- ↑ Беккер Давид Юлійович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 552.
- ↑ Беккер Давид Юлійович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 11.
- ↑ Інтерв'ю з Давидом Беккером // ПРО Книги. 2012. № 2. С. 39
- ↑ а б в г Беккер Давид Юлійович / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 372.
- ↑ Александр Юрченко. Счастье Давида Беккера / Газета «2000». 9 січня 2020. (рос.) [Архівовано 12 січня 2020 у Wayback Machine.]
Література ред.
- В. М. Віленський. Беккер Давид Юлійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0.