Відкрити головне меню

Бейтар або Бетар (івр. בית"ר‎ — абревіатура від івр. בְּרִית יוֹסֵף טְרוּמְפֶּלְדוֹר‎, Брит Йосеп Трумпельдор — «Союз імені Йосипа Трумпельдора») — молодіжна сіоністська організація, створена у Ризі 1923 року.

Зміст

ІдеологіяРедагувати

 
Представники берлінського відділення Бейтару, 1936 рік

Ідеологія «Бейтару» сформувалась під впливом заклику Володимира Жаботинського створити єврейську законну армію для захисту єврейського населення підмандатної Палестини. «Бейтар» виховував у своїх членів прагнення особисто реалізовувати піонерсько-халуціанські ідеї й активно брати участь у єврейській самообороні. Втілення таких ідей члени «Бейтару» вбачали в особі Йосипа Трумпельдора.

Своею політичною метою та єдиним прийнятним розв'язанням єврейського питання «Бейтар» вважав створення єврейської держави на обох берегах Йордану. Його ідеологічним принципом був монізм: єдиний прапор (біло-блакитний), єдиний гімн («Хатіква») та єдиний сіоністський світогляд, вільний від впливу будь-якої іншої ідеології, наприклад, соціалістичної.

ІсторіяРедагувати

«Бейтар» було створено 1923 року у Ризі та названо на честь героя сіоністського руху першої половини XX століття Йосипа Трумпельдора. Засновником та першим керівником руху був Аарон Пропес, група була близькою до Володимира (Зеєва) Жаботинського й остаточно сформувалась після зустрічі з ним[1][2].

Майже одночасно було створено відділення «Бейтару» у Литві, Румунії, Польщі. Перший з'їзд усіх керівників руху відбувся у Варшаві у січні 1928 року та обрав Жаботинського головою руху, Пропес зберіг за собою повноваження комісара (фактичного керівника); перший міжнародний з'їзд представників «Бейтару» відбувся у Данцигу у липні 1931 року. 1939 командиром Бейтару Польщі став майбутній прем'єр-міністр Ізраїлю Менахем Бегін[3].

Поряд з іменем Трумпельдора, назва «Бейтар» має ще одне значення — так називалась остання фортеця єврейських повстанців під керівництвом Шимона Бар-Кохби, яку римські війська прокуратора Юлія Севера взяли 135 року.

Починаючи з 1948 року, Бейтар був пов'язаний з політичним рухом «Херут», а пізніше — з Лікудом". Нині «Бейтар» — ідеологічно права молодіжна організація, не пов'язана з жодними політичними рухами чи партіями. Налічує понад 40 000 членів з 24 країн.

ПриміткиРедагувати

  1. Joseph B. Schechtman. The life and times of Vladimir Jabotinsky: The last years. — Eshel Books, 1986. — стор. 409 (англ.)
  2. The First Generation of Free Men: The Birth of Betar // Офіційна сторінка руху «Бетар» (англ.)
  3. Colin Shindler. The triumph of military Zionism: Nationalism and the origins of the Israeli right — I.B.Tauris, 2006. — стор. 215 (англ.)

ПосиланняРедагувати