Ян Бейзим
Блаженний Ян Бейзим-Опока[4] пол. Jan Beyzym; 15 травня 1850, Бейзими — 2 жовтня 1912, Мадагаскар) — польський священик, єзуїт, місіонер. Відомий своєю релігійною місією на Мадагаскарі.
| Ян Бейзим | |
|---|---|
 | |
| Народився |
15 травня 1850[1][2] Бейзими, Старокостянтинівський повіт, Російська імперія |
| Помер |
2 жовтня 1912[1][2] (62 роки) Марана[d], Мадагаскар |
| Громадянство | Австро-Угорщина |
| Діяльність | католицький священник |
| Знання мов | польська[3] |
| Конфесія | католик |
| Рід | Q63532213? |
| Батько | Ян Бейзим |
| Мати | графиня Ольга Стадницька |
 | |
Рання біографія ред.
Народився у Бейзимах Великих на Волині 15 травня 1850 року. Батько Ян — власник маєтку в селі Онацьківці, учасник антиросійського повстання 1863 року, із залишками свого загону перейшов на територію Австро-Угорщини. Був заочно засуджений до смертної кари, а їх «двір» спалили казаки. Мати — графиня Ольга Стадницька гербу Шренява, після втрати маєтку переїхала з дітьми до Києва. В сім'ї була надзвичайно сильна релігійна атмосфера.
У 1864–1871 роках навчався у Київській гімназії. У Тернополі закінчив курс філософії.[4] Після її закінчення нелегально перебрався до Порудного (Яворівський повіт), де перебував батько. Потім переїхав до містечка неподалік Березова, де 11 грудня 1872 року[5][6] вступив до новіціяту ордену єзуїтів у Старій Весі. У 1874–1882 рр. навчався у Кракові, де студіював філософію, гуманістику і теологію. Згодом став опікуном та вихователем товариства Ісусового у Тернополі. Після переведення закладу єзуїтів з Тернополя до Хирова переїхав з ним.[7]
Місія в Мадагаскарі ред.
Утім, у Хирові Я. Бейзим надовго не затримався і 17 жовтня 1898 через Краків і Марсель відбув на Мадагаскар. Прибув до столиці цієї країни — міста Антананаріву — 30 грудня. На новому місці приєднався до місії французьких єзуїтів, а відтак почав збирати пожертви на батьківщині для відкриття нового лепрозорію у місцевості Марана. Заклад запрацював 16 серпня 1911 р.[8]
Унаслідок виснажливої праці в складних умовах Я. Бейзим захворів на проказу і помер 12 жовтня 1912 р.[8] Похований на цвинтарі для прокажених в Амбаватурі.
Вшанування ред.
У 1989-му Фіанарантсоа відвідав папа Іван Павло ІІ. А 18 серпня 2002 р. понтифік проголосив Яна Бейзима Блаженним. Пам'ять місіонера вшановують 12 жовтня. У 2012 р. на Мадагаскарі відкрили пам'ятник отцю Бейзиму.[8]
Примітки ред.
- ↑ а б в GCatholic.org — 1997.
- ↑ а б в Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Володимир Окаринський. Отці-єзуїти в Тернополі. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 23 лютого 2016.
- ↑ Marian Pelczar. Beyzym Jan… — S. 1.
- ↑ Catalogus ex parte dispersae Provinciae Galicianae Societatis Jesu ineunte anno 1874 [Архівовано 4 грудня 2017 у Wayback Machine.]. — Cracoviae 1874. — P. 11, 20.
- ↑ Мороз, Володимир (12 травня 2010). Історії тернопільських єзуїтів. Архів оригіналу за 30 грудня 2018.
- ↑ а б в Мороз, Володимир (3013-03-2). Як чернець із Тернополя став місіонером на Мадагаскарі. Архів оригіналу за 30 грудня 2018.
Джерела ред.
- Marian Pelczar. Beyzym Jan (1850—1912) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków: Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936. — tom II. — S. 1-2. Reprint: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Kraków 1989, ISBN 8304032910
Посилання ред.
- О. Ян Бейзим на порталі OPOKA [Архівовано 2 березня 2007 у Wayback Machine.]
- Забутий син Волинської Землі [Архівовано 18 грудня 2009 у Wayback Machine.]
- На сайті Ватикану [Архівовано 16 лютого 2007 у Wayback Machine.]
- Тернопільська газета про єзуїтів у Тернополі [Архівовано 28 вересня 2007 у Wayback Machine.]
- Статті часопису «Ми за третій світ» [1]