Безпалько Людмила Василівна
Людмила Василівна Безпалько (нар. 10 липня 1946, Рава-Руська, Львівська область, УРСР) — українська підприємниця. У 1993—1997 роках — директорка, а з 1997 року — генеральна директорка АТ «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод». Пішла у відставку в 2018 році. Володарка звання «Заслужений працівник промисловості України», Ордена Княгині Ольги III ступеня. Входить в список найбагатших українців[1][2].
| Людмила Василівна Безпалько | |
|---|---|
| Народилася |
10 липня 1946 (77 років) Рава-Руська, Львівська область, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство |
 Україна |
| Національність | українка |
| Діяльність | фармацевтична промисловість, підприємництво |
| Alma mater | Пермська державна фармацевтична академіяd (1972) |
| Знання мов | українська |
| Заклад | Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод і Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод |
| У шлюбі з | Безпалько Микола Андрійович |
| Нагороди |
  |
| Ця стаття містить ознаки редагувань за винагороду без розкриття, що є порушенням умов використання Вікіпедії. |
Життєпис ред.
Людмила Безпалько народилася в місті Рава-Руська на Львівщині.
Освіта та кар'єра ред.
Закінчила Пермський фармацевтичний інститут в 1972 році.
З 1964 року працювала учнем дражирувальника на Борщагівському хіміко-фармацевтичному заводі. Після завершення навчання стала стає технологом, пізніше — заступником начальника цеху.
У 1976 році очолила БХФЗ в складі фармацевтичного об'єднання «Дарниця».
У 1993 році, після виходу зі складу фармацевтичного об'єднання «Дарниця» стала директором БХФЗ.
У 2018 році покинула посаду директора БХФЗ[3].
Нагороди та досягнення ред.
Нагороджена орденами «Знак пошани», Рівноапостольного князя Володимира Великого, медаллю «1500-річчя Києва», Почесною грамотою Міжнародного фонду «Суспільне визнання», лауреат премії Національної спілки журналістів України «Незалежність» [4].
У 2003 році Президент України Леонід Кучма нагородив почесною грамотою і присвоїв звання «Заслуженого працівника промисловості» Безпалько Людмилу Василівну, генерального директора ВАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ»[5].
У 2009 році Людмила Безпалько стала лауреатом Ордена Святого Пантелеймона[6].
У 2012 році Президент Віктор Янукович нагородив Людмилу Безпалько Орденом Княгині Ольги III ступеня[7].
У 2016 році увійшла в топ-15 кращих жінок-керівників України за версією видання Delo.ua[8].
У 2017 році Безпалько потрапила в рейтинг «100 найвпливовіших жінок України» за версією журналу «Фокус»[9].
Примітки ред.
- ↑ Людмила Беспалько. focus.ua. Фокус. 29 лютого 2008. Архів оригіналу за 20 серпня 2021. Процитовано 20 серпня 2021.
- ↑ 200 самых богатых людей Украины. Рейтинг Фокуса. focus.ua. Фокус. 3 квітня 2013. Архів оригіналу за 2 квітня 2020. Процитовано 20 серпня 2021.
- ↑ Гендиректор БХФЗ Людмила Безпалько покинула должность. Інтерфакс-Україна. 14 лютого 2018. Архів оригіналу за 20 серпня 2021. Процитовано 20 серпня 2021.
- ↑ Болгов В. В., ред. (2004). Новітня історія України: імена, звершення, творчість. Т. 2. Київ: Український видавничий консорціум. с. 198. ISBN 966-7953-56-4.
- ↑ Указ Президента України від 10 листопада 2003 року № 1285/2003 «Про нагородження працівників підприємств, установ та організацій міста Києва»
- ↑ БЕЗПАЛЬКО Людмила Василівна. orden-panteleimon.com.ua. Архів оригіналу за 20 серпня 2021. Процитовано 20 серпня 2021.
- ↑ Указ Президента України від 26 вересня 2012 року № 560/2012 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Delo.UA нагородило кращих топ-менеджерів України. svb.ua. Архів оригіналу за 20 серпня 2021. Процитовано 20 серпня 2021.
- ↑ Королевы успеха. 100 самых влиятельных женщин Украины. focus.ua. Фокус. 2 листопада 2017. Архів оригіналу за 1 серпня 2019. Процитовано 20 серпня 2021.
Посилання ред.
- Гендиректор БХФЗ Людмила Безпалько покинула должность [Архівовано 20 серпня 2021 у Wayback Machine.]
- «Фармацевтам в Україні не вистачає… Держави» [Архівовано 20 серпня 2021 у Wayback Machine.]
Джерела ред.
- Є. О. Сова. Безпалько Людмила Василівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0.