Бе́жа (порт. Beja; МФА[ˈbɐj.ʒɐ][1], Бейжа) — муніципалітет і місто в Португалії, в окрузі Бежа. Адміністративний центр округу.  Розташований у центрально-південній частині країни, на теренах історичної португальської провінції Алентежу. Належить до Безької діоцезії Католицької церкви в Португалії. Права міського самоврядування має з 1524 року. Поділяється на 12 парафій. За адміністративним поділом, чинним до 1976 року, був складовою провінції Нижнє Алентежу. Площа муніципалітету — 1106,44 км², населення муніципалітету — 35854 ос. (2011); густота населення — 32,4 осіб/км² . Патронсвятий Сісенанд. Святковий день муніципалітету — 1-й четвер після Вознесіння. Поштовий індекс — 7800. Код місцевої адміністративної одиниці — 0205. Складова статистичного регіону Алентежу. Центр Безького єпископства.

Бе́жа
—  Муніципалітет  —
Донжон Безького замку
Донжон Безького замку
Донжон Безького замку
Прапор
Прапор
Герб Бе́жа }}}
Герб
Країна Португалія Португалія
Регіон Алентежу
Округ Бежа
Муніципалітет
Парафії 12 парафій
Уряд
 - Президент
Площа
 - Повна 1106,44 км²
Населення (2011)
 - Усього 35 854
 - Густота 32,4/км²
Часовий пояс WET (UTC±00:00)
 - Літній час WEST (UTC+01:00)
Поштовий індекс 7800
Код LAU 0205
Покровитель святий Сісенанд
Місцеве свято 1-й четвер після Вознесіння
Вебсайт: Офіційний сайт
Розташування Бе́жа
Бе́жа на мапі Португалії
Бе́жа на мапі Португалії
Мапа

Назва ред.

Географія ред.

Бежа розташована на півдні Португалії, в центрі округу Бежа. Колишній адміністративний центр провінції Нижнє Алентежу.

Відстань до Лісабона — близько 135 км.

Бежа межує на півночі з муніципалітетами Куба і Відігейра, на сході — з муніципалітетом Серпа, на півдні — з муніципалітетами Мертола та Каштру-Верде, на заході — з муніципалітетами Алжуштрел і Феррейра-ду-Алентежу.

Клімат ред.

Клімат Бежі
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 22,0 24,5 30,0 32,6 37,2 45,4 45,2 45,4 42,0 35,0 28,1 22,0 45,4
Середній максимум, °C 14,0 15,5 19,0 20,4 24,3 29,9 33,3 33,1 29,4 23,5 18,0 14,5 22,91
Середня температура, °C 9,7 10,8 13,4 14,6 17,7 22,0 24,6 24,8 22,4 18,2 13,6 10,7 16,88
Середній мінімум, °C 5,4 6,0 7,7 8,7 11,0 14,0 15,8 16,4 15,4 12,9 9,2 6,8 10,78
Абсолютний мінімум, °C −2,7 −3,2 −3,2 0,3 3,3 7,6 8,7 9,0 7,5 3,8 0,3 −0,9 −3,2
Кількість сонячних годин 148 147 195 219 282 298 357 336 245 199 158 142 2726


Історія ред.

 
Панорама старого міста із замку.

До нашої ери територію сучасної Бежі заселяли кельто-іберійські племена. Після римського завоювання Іспанії й укладання миру з лузітанами 48 до н.е. римляни збудували тут колонію, яку назвали Пакс Юлія (Pax Julia) на честь Юлія Цезаря. Вона розташовувалася на стратегічно важливому пагорбі, висотою 277 м, що домінував над рівнинами регіону та лежав на перехресті шляхів. Колонія переросла у містечко й стала однією зі столиць римської провінції Лузітанія. За правління імператора Октавіана Августа місто називали на його честь — Пакс Августа (Pax Augusta)[7].

Після падіння Римської імперії місто увійшло до складу Вестготського королівства й стало називатися Пака (Paca). Воно було центром християнського Пакського єпископства, першим головою якого був святий Апрігій (?—530).

713 року, в ході мусульманського завоювання Іспанії, місто захопили війська Омеядського халіфату. Завойовники змінили назву поселення на Бажа (Baja, باجة‎), що згодом трансформувалося у Бежа. Місто та його околиці були включені до новоствореного регіону аль-Гарб (Захід) мусульманської Іспанії. Християнське єпископство фактично перестало існувати.

1031 року, внаслідок падіння Кордовського халіфату, Бежа стала центральним місто Безької тайфи, самостійного мусульманського емірату. 1144 року її правитель Сідрай ібн Вазір підтримав повстанців проти володаря Севільї. Тайфа проіснувала до 1150 року, коли Бежу захопили війська берберських Альмохадів. Вони приєднали її до своєї північноафриканської імперії.

1162 року, під час Реконкісти, християнські португальські війська під проводом Фернана Гонсалвіша звільнили Бежу. Проте вже 1175 року Альмохади повернули собі місто й контролювали його наступні півстоліття. Остаточне звільнення Бежі відбулося 1234 року за правління португальського короля Саншу ІІ. Вона увійшла до складу провінції Алентежу Португальського королівства.

1253 року португальський король Афонсу III заклав будівництво Безького замку, а наступного 1254 року надав Бежі форал, яким визнав за поселенням статус містечка та муніципальні самоврядні права. 1524 року португальський король Мануел I надав Бежі новий форал, яким визнав статус міста.

Протягом Реставраційної війни 1640—1668 років Бежу почергово займали португальські й іспанські війська.

1770 року Бежа стала знову стала центром християнського Безького єпископства.

1808 року, в ході Піренейської війни, Бежу окупували французькі війська під проводом генерала Жана-Андоша Жюно. Вони пограбували місто й винищили частину його мешканців.

У 1936—1976 роках Бежа була адміністративним центром провінції Нижнє Алентежу.

Населення ред.

Кількість мешканців[8]
1864 1878 1890 1900 1911 1920 1930 1940 1950 1960 1970 1981 1991 2001 2011
19 587 23 099 23 875 25 382 30 058 30 810 37 143 42 113 42 703 43 119 36 384 38 246 35 827 35 762 35 854

Релігія ред.

Від 1770 року Бежа — центр католицької Безької діоцезії, складової Еворської архідіоцезії. Більшість містян — римо-католики. Святим покровителем міста вважається святий Сісенанд, замучений мусульманами у Кордові в 851 році[9].

До 1834 року в Бежі діяло багато католицьких чернечих орденів, що мали монастирі в самому місті й околицях. Зокрема, з 1324 року тут працювали францисканці, запрошені святою королевою Ізабеллою[10]. У 1562 році свою працю розпочали кармеліти, а 1609 року — капуцини[10].

Інфраструктура ред.

Парафії ред.

Пам'ятки ред.

  • Безький замок — середньовічний замок ХІІІ ст. Військовий музей.
  • Безький собор — головний храм католицької Безької діоцезії. Збудований 1590 року як церква святого Якова Старшого. Статус катедрального собору має з 1925 року.

Уродженці ред.

Примітки ред.

  1. European Portuguese: Convert Text to IPA Transcription (довідка).
  2. Vilhena Barbosa, 1860, с. 65.
  3. Faria, António Marques de. Sobre a data da fundação de Pax Iulia // Conimbriga, 28 (1989). pp. 101–109
  4. а б Vilhena Barbosa, 1860, с. 66.
  5. Faria, António Marques de. De novo em torno da fundação de Pax Iulia: um exercício de «controversismo» // Vipasca, 6 (1997). pp. 171–185.
  6. Беха // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.
  7. História da Cidade[недоступне посилання з серпня 2019]// Câmara Municipal de Beja.
  8. Instituto Nacional de Estatística (Recenseamentos Gerais da População) [1] [Архівовано 10 липня 2017 у Wayback Machine.]
  9. Vilhena Barbosa, 1860, с. 68-69.
  10. а б Vilhena Barbosa, 1860, с. 67.

Джерела ред.

Посилання ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бежа