Відкрити головне меню

ПоширенняРедагувати

 
Мапа поширення виду

Ареал комахи включає Приморський край Росії, Японію , Корею, Центральний, Південний і Південно-східний Китай і північний В'єтнам на захід до Пакистану, Індії та Афганістану та на південь до Нової Гвінеї та Соломонових островів.

ОписРедагувати

Зовні схожа з медоносною бджолою, але дещо менше — довжина самця (трутня) і робочої особини 10-11 і 10-12 мм. Володіє специфічними біологічними особливостями. Утворює постійні сім'ї, що не розпадаються на зиму, в яких жива вага бджіл коливається в межах 0,1 — 4,0 кг. У багаторічному гнізді буває до 10 паралельно розташованих стільників, з яких центральний може мати довжину до 1 м при ширині до 40 см. Запаси меду дуже великі, в кінці літа гніздо іноді містить до 40 кг меду. Для гніздування використовує дуплисті живі дерева монгольського дуба, маньчжурського горіха, ясена, берези та кедра. Літки розташовуються так, що в гніздо не потрапляє дощ чи сніг. Відрізняються високою холодостійкістю, збір починається вже на ранніх першоцвітах, коли ще не зійшов сніг. Іноді бджоли здійснюють обльоти навіть у зимовий час (в відлиги і сонячні дні), сторожові особини сидять у гнізді біля дупла в будь-який час незалежно від морозу. Бджоли дуже нервово реагують на перевірку вулика і надзвичайно агресивні. Нездатні вирощувати маток із запліднених яєць в безматочних вуликах.

ПідвидиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. BIODIVERSITY OF HONEYBEES, M.R.Srinivasan, Department of Agricultural Entomology - Tamil Nadu Agricultural University accessed Jul 2010
  2. Engel, M.S. (1999) The taxonomy of recent and fossil honey bees (Hymenoptera: Apidae: Apis). Journal of Hymenoptera Research 8: pp. 165–196.
  3. Photos of Apis cerana. Архів оригіналу за 26 лютий 2007. Процитовано 1 серпень 2015. 
  4. Oldroyd, Benjamin P.; Wongsiri, Siriwat (2006). Asian Honey Bees (Biology, Conservation, and Human Interactions). Cambridge, Massachusetts and London, England: Harvard University Press. ISBN 0674021940.